10.1. Загальні положення
Вогневий взвод – вогневий підрозділ артилерії, який складається з декількох гармат (мінометів, бойових машин). Взвод виконує вогневі завдання у складі батареї або самостійно. У складі батареї він може призначатися для підтримки роти (батальйону) або додаватися до неї (нього).
У бою залежно від обстановки і характеру цілей вогневий взвод може залучатися до виконання таких завдань, як:
- знищення і подавлення живої сили і вогневих засобів противника, у тому числі і боєприпасами високої точності;
- знищення і подавлення пунктів управління, засобів ППО, наземних елементів систем ВТЗ;
- руйнування фортифікаційних споруд противника;
- дистанційного мінування місцевості;
- світлового забезпечення бойових дій;
- задимлення об’єктів (цілей);
- цілевказання;
- розповсюдження агітаційного матеріалу.
Організація бойових дій як в обороні, так і в наступі розпочинається після отримання командиром вогневого взводу бойового завдання. Бойове завдання старший офіцер батареї (командир вогневого взводу), як правило, отримує від командира батареї по карті з подальшим уточненням її на місцевості.
Після цього старший офіцер батареї з’ясовує його та оцінює обстановку, в результаті чого він повинен зрозуміти: завдання загальновійськового підрозділу; завдання батареї, район вогневих позицій, основний напрямок стрільби, спосіб визначення обчислених установок для стрільби, витрату боєприпасів, порядок переміщення і маневру під час бою; вогневі завдання і порядок їх виконання; час готовності до відкриття вогню; сигнали управління та сповіщення.
На підставі висновків, зроблених після з’ясування бойового завдання і оцінки обстановки, старший офіцер батареї (командир вогневого взводу) готує і віддає усний бойовий наказ за схемою:
1. Відомості про противника.
2. Завдання загальновійськового підрозділу.
3. Завдання батареї, порядок визначення установок на ураження, витрата боєприпасів, район ВП, основний напрямок стрільби, маршрут і порядок переміщення на нову (запасну, тимчасову) ВП.
4. Після слова „Наказую” – вогневі завдання.
5. Час готовності до відкриття вогню.
6. Сигнали управління і сповіщення.
7. Своє місце і заступника.
8. Об’єкти, виділені знаком червоного хреста, цивільної оборони; культурні цінності, устаткування, споруди, які не становлять небезпеки; порядок супроводження військовополонених на пункти їх збору, зазначені старшим командиром.
На закритій ВП розробляються i ведуться: робоча карта; картка топогеодезичної прив’язки (при завчасній підготовці ВП); запис стрільби старшого офіцера батареї; картка ВгВ (ПЗВ); схема безпосередньої охорони та самооборони вогневих взводів на позиції; таблиця наявності i витрати боєприпасів; таблиця розрахованих установок для стрільби батареєю; схема вогню батареї (взводу) прямою наводкою.
Вибір ВП, маршрутів маневру, проведення хімічної та біологічної розвідки, перевірка місцевості на наявність мін здійснюються завчасно, до початку висування вогневих взводів у район ВП, силами АРГ батареї.
Найбільш вигідними місцями для закритої ВП можуть бути лісові галявини, рідкі чагарники, схили біля підніжжя висот, які спрямовані у бік противника (за наявності попереду ВП захисного гребеня), а також зворотні схили висот.
Вибір закритої ВП командир вогневого взводу проводить з урахуванням: ведення вогню батареєю (взводом) при заданих найменших прицілах і великих доворотах; укриття вогневих взводів від наземного спостереження противника; надійного маскування від повітряної та інших видів розвідки противника; розміщення усіх гармат на встановлених інтервалах; ведення вогню прямою наводкою по піхоті, танках та інших броньованих цілях противника, які прорвалися в район ВП; розміщення ВП на танконебезпечному напрямі.
При виборі і завчасній підготовці ВП старший офіцер батареї (командир вогневого взводу) повинен оцінити район ВП і зробити висновки про можливість розгортання у ньому вогневих взводів та можливість ведення вогню на мінімальну дальність стрільби.
Вибір ВП старший офіцер батареї (командир вогневого взводу) здійснює у такій послідовності:
- організовує РХБ розвідку, а також перевірку місцевості на наявність мін;
- оцінює район ВП, для чого визначає, де на місцевості проходить основний напрямок стрільби та можливість розміщення усіх гармат батареї;
- вибирає місце основної гармати і відмічає його кілочком;
- розставляє над кілочком бусоль (візир командирської машини);
- визначає можливість ведення вогню на мінімальну дальність (глибину укриття);
- робить висновок про придатність району для ВП.
Підготовку ВП старший офіцер батареї (командир вогневого взводу) проводить у такій послідовності:
- орієнтує бусоль (візир КМ) за дирекційним кутом;
- визначає на місцевості, де проходить основний напрямок стрільби, і провішує його віхами (дальня віха встановлюється на відстані 40–80 м від місця основної гармати, ближня – точно посередині);
- визначає фронт батареї;
- керує особовим складом під час вибору місць для гармат, командирської машини, ставить завдання помітити їх кілочками і виставити віхи заїзду (для самохідної артилерії і КМУ);
- визначає інтервали і уступи гармат відносно основної;
- вибирає (встановлює) основну, запасну (нічні) точки наводки і визначає основні кутоміри за ними;
- визначає координати ВП і місця КМУ;
- визначає дирекційні кути на 1-2 орієнтири з місця КМУ (командира вогневого взводу);
- вибирає місце для розміщення автомобілів для підвезення боєприпасів (тягачів), намічає шляхи під’їзду до ВП, місця спостережних постів і заходи щодо організації безпосередньої охорони і самооборони;
- оформляє документи (робочу карту, бланк запису стрільби старшого офіцера батареї, картку ТГП, схему безпосередньої охорони і самооборони ВП).
Для проведення перелічених заходів старший офіцер батареї (командир вогневого взводу) залучає одного з командирів гармат, гарматних номерів, обчислювача або обслугу машини старшого офіцера батареї.
У ході ведення бойових дій вогневі взводи можуть займати підготовлену або непідготовлену ВП. У свою чергу, непідготовлена ВП може займатися вогневими взводами з попередньою розвідкою або без неї.
В обороні і при підготовці до наступу, як правило, вогневі взводи будуть займати підготовлену ВП, а в ході наступу – непідготовлену.
При зайнятті ВП з маршу виїзд вогневих взводів здійснюється в похідному шикуванні по можливості з одного із флангів, а при неможливості виїзду з флангу ВП займається з фронту або з тилу.
При підході до ВП вогневі взводи можуть бути перешиковані з похідного строю в розгорнутий і займати ВП одночасно. Якщо одночасне розгортання з маршу не є необхідним, то зайняття ВП краще проводити повзводно (погарматно).
При зайнятті підготовленої ВП старший офіцер батареї (зупиняє колону вогневих взводів поблизу ВП в укритому місці) викликає до себе командирів вогневих взводів, командирів гармат, командира відділення-старшого обчислювача, оператора-топогеодезиста з бусоллю і старшого водія (командира відділення тяги), висувається з ними на ВП і зазначає:
- основний напрямок стрільби на місцевості;
- місця кожної гармати і точки наводки;
- основні кутоміри для основної гармати;
- місце машини (пункту управління) старшого офіцера батареї;
- місце бусолі та орієнтирні напрямки;
- найменші приціли для батареї;
- місце для викладання боєприпасів та їх кількість;
- місця укриття для тягачів і машин для боєприпасів;
- порядок зайняття ВП.
Після встановлення гармат на свої місця, надання основного напряму основній гарматі і побудови паралельного віяла старший офіцер батареї (командир вогневого взводу) спочатку визначає координати ВП прийомами окомірного знімання з карти і наносить її на робочу карту. У подальшому координати ВП уточнюються обслугою машини старшого офіцера батареї або групою самоприв’язки. При постановленні завдання на топогеодезичну прив’язку старший офіцер батареї зазначає: точку стояння основної гармати і бусолі (візира машини) і порядок закріплення цих точок на місцевості; дирекційний кут основного напрямку стрільби; спосіб визначення координат ВП і дирекційних кутів орієнтирних напрямів; початкові контурні точки; спосіб контролю виконаної роботи; час початку і закінчення робіт щодо прив’язки ВП і складання картки топогеодезичної прив’язки ВП (рис. 10.1).
Як правило, за топогеодезичну прив’язку ВП відповідає командир вогневого взводу.
Якщо топогеодезична прив’язка ВП здійснюється топогеодезичним підрозділом, то командиру цього підрозділу старший офіцер батареї зазначає: точки стояння основної гармати, бусолі (візира машини) і порядок закріплення цих точок на місцевості; точки наводки і орієнтирні напрями; місце і час отримання результатів топогеодезичної прив’язки.
Із прибуттям на ВП топогеодезичного підрозділу для проведення контролю топогеодезичної прив’язки старший офіцер батареї вказує командиру підрозділу точку стояння основної гармати батареї і повідомляє дирекційний кут напряму, наданого основній гарматі. Після роботи, проведеної топогеодезичним підрозділом, старший офіцер батареї отримує від нього картку контролю топогеодезичної прив’язки, за даними контролю робить виправлення в орієнтуванні гармат, приладів та доповідає командиру батареї і в штаб дивізіону координати ВП.
Координати ВП старший офіцер батареї доповідає командиру батареї (у штаб дивізіону) негайно після їх визначення з подальшим нарощуванням їх точності під час підготовки вогневих взводів до ведення вогню.
Рисунок 10.1 – Картка топогеодезичної прив’язки ВП
(варіант)
Підготовка до ведення вогню вогневих взводів починається негайно після виведення гармат на ВП та приведення гармат у бойове положення, для чого готують машину старшого офіцера батареї до роботи; надають основний напрямок стрільби основній гарматі і будують паралельне віяло; визначають основні кутоміри для кожної гармати за основною, запасною (основний кутомір за запасною точкою наводки за відсутності часу може визначатися пізніше) і нічною точками наводки; визначають найменші приціли; готують боєприпаси для стрільби і сортують їх; вимірюють температуру зарядів. Про готовність для ведення вогню старший офіцер батареї доповідає на ПУВД та командиру батареї.
Гармати до бою приводяться номерами обслуг після зайняття ВП за командами командира вогневого взводу і командирів гармат.
Після надання основного напрямку стрільби основній гарматі старший офіцер батареї будує паралельне віяло батареї.
Після закінчення побудови паралельного віяла і визначення найменших прицілів старший офіцер батареї (командир вогневого взводу) записує з доповіді командирів гармат основні кутоміри в бланк запису стрільби.
Важливе значення при підготовці до ведення вогню має підготовка боєприпасів та їх сортування. Сортування боєприпасів на ВП проводять за: призначенням (індексом) снарядів; маркою (типом) підривника; складом та конструкцією (індексом) заряду; знаками відхилення маси на снарядах; даними збирання (партіями) зарядів. Розсортовані боєприпаси старший офіцер батареї (командир вогневого взводу) розподіляє між взводами і гарматами так, щоб для виконання кожного вогневого завдання біля гармат були боєприпаси з однаковими даними.
Безпосередньо перед стрільбою за командою старшого офіцера батареї (командира вогневого взводу) командири гармат проводять перевірку нульових установок прицілу, нульової лінії прицілювання, перевірку і визначення поправок на невідповідність кута підвищення ствола за прицілом та квадрантом, перевірку і визначення поправок на відхилення лінії прицілювання. Частина з цих робіт може проводитися при технічному обслуговуванні гармат у вихідному районі (районі зосередження).
Командир основної гармати через 1-2 години проводить вимірювання температури зарядів і доповідає про це старшому офіцеру батареї (командиру вогневого взводу).
Після уточнення координат ВП і її висоти, температури зарядів та перевірки наявності боєприпасів за видами і партіями старший офіцер батареї (командир вогневого взводу) доповідає командиру батареї про готовність вогневих взводів до виконання вогневих завдань.
Для організації безпосередньої охорони та самооборони вогневих взводів залучають весь особовий склад вогневих взводів, штатні артилерійські системи, особисту зброю, кулемети, ручні гранатомети, протитанкові міни та протипіхотні гранати.
Безпосередня охорона та самооборона організуються старшим офіцером батареї (командиром вогневого взводу) негайно після зайняття ВП з метою виключення можливості проникнення диверсійно-розвідувальних груп у район ВП і відбиття нападу противника. При цьому він зобов’язаний:
- з’ясувати на місцевості танконебезпечні напрями;
- вибрати місце для спостережного поста праворуч (ліворуч) або з фронту (тилу) батареї і організувати на ньому спостереження і зв’язку; за необхідності (вночі або при обмеженій видимості вдень) організувати патрулювання на підступах до ВП;
- намітити і обладнати поблизу гарматних окопів місця (площадки) для протитанкової зброї і кулеметів та сектори обстрілу для відбиття атак танків і піхоти противника;
- вказати місце мінування;
- встановити чергування номерів обслуг при гарматах, кулеметах і протитанкової зброї, а також чергування водіїв у місцях розташування машин і перевірити знання ними сигналів, що подаються зі спостережного поста;
- установити порядок дій особового складу при відбитті атак танків, мотопіхоти (піхоти) i повітряного противника;
- скласти схему безпосередньої охорони та самооборони вогневих взводів на позиції (рис. 10.2);
- перевірити готовність вогневих взводів до виконання поставлених завдань;
- управляти діями особового складу при відбитті атаки танків і піхоти (мотопіхоти) противника.
З метою запобігання проникненню диверсійно-розвідувальних груп у район ВП і своєчасного відбиття нападу наземного противника старший офіцер батареї (командир вогневого взводу) ставить завдання особовому складу вогневих взводів. Варіант розпорядження старшого офіцера батареї (командира вогневого взводу) з організації безпосередньої охорони та самооборони вогневих взводів на позиції наведено в додатку К1.
Після доповіді командиру батареї про готовність старший офіцер батареї розпочинає підготовку вогневих взводів для виконання планових вогневих завдань.
Старший офіцер батареї приймає та записує усі команди, які надходять на ВП. Команди, які стосуються підготовки вогню гармат, передає командирам гармат без змін. Команди, які стосуються визначення установок стрільби на ВП (координати цілей, віяло і т.п.), передає обчислювачу. Усі команди він подає голосом або технічними засобами зв’язку.
Рисунок 10.2 – Схема безпосередньої охорони та самооборони вогневих взводів на позиції (варіант)
У причіпній артилерії для підсилювання голосу може бути використаний мегафон. Старший офіцер батареї (командир вогневого взводу) контролює правильність прийому команд командирами гармат. За наявності технічних засобів зв’язку з гарматами він подає команди командирам гармат за допомогою мікрофона.
Важливе місце у роботі старшого офіцера батареї (командира вогневого взводу) займає робота з підготовки до виконання вогневих завдань вночі. Під час підготовки до виконання вогневого завдання вночі на ВП засвітла виконуються такі заходи:
- готуються нічні точки наводки (коліматори);
- перевіряються і готуються освітлювальні прилади та встановлюється освітлення на прицільні пристрої і прилади;
- позначаються видимими табличками розсортовані та підготовлені до стрільби боєприпаси;
- освітлювальні снаряди, як правило, зосереджуються біля однієї із гармат батареї (взводу);
- командири гармат перераховують установки кутоміра по планових (записаних) цілях стосовно нічних точок наводки;
- непотрібне для роботи майно, пристрої та прилади укладаються в тягачі або в бік від гармат;
- вживають заходи щодо світломаскування;
- посилюється охорона ВП.
На підготовку вогневих взводів до ведення вогню вночі старший офіцер батареї (командир вогневого взводу) віддає розпорядження, де зазначає:
- завдання командирам гармат з підготовки гармат, боєприпасів та про посилення охорони ВП;
- завдання командиру відділення тяги (старшому водієві) про посилення охорони засобів тяги та підтримання зв’язку з ВП;
- завдання старшому спостережного поста, парним патрулям та черговим номерам;
- порядок відпочинку особового складу в перервах між веденням вогню і підтримання постійної готовності до відкриття вогню;
- послідовність чергування офіцерів та їх завдання.
Після цього старший офіцер батареї керує підготовкою взводів до ведення вогню вночі, організовує контроль готовності до ведення вогню; після готовності доповідає командиру батареї.