11.2. Робота командира батареї з підготовки підрозділів до бойових дій

Порядок роботи командира батареї з підготовки бойових дій залежить від: отриманого завдання; умов обстановки; наявності часу.

Командир батареї отримує завдання, як правило, на місцевості від старшого артилерійського командира (командира загальновійськового підрозділу, якого підтримує батарея) під час проведення ними рекогносціювання.

Після отримання завдання командир батареї:

- з’ясовує його;

- визначає заходи, які необхідно провести негайно;

- проводить розрахунок часу;

- оцінює обстановку та приймає рішення;

- віддає розпорядження на підготовку до бойових дій;

- організовує всебічне забезпечення бойових дій і управління;

- організовує артилерійську розвідку противника;

- організовує розвідку і підготовку ВП у зазначених районах;

- бере участь у рекогносціюванні і організації взаємодії, які проводяться старшим артилерійським командиром і командиром загальновійськового підрозділу;

- віддає бойовий наказ;

- проводить практичну роботу з підготовки підрозділів до бойових дій;

- у встановлений час доповідає старшому командиру про готовність до виконання завдань.

У розпорядженні командира дивізіону (начальника штабу) на підготовку до бойових дій командиру батареї можуть бути доведені такі дані: короткі відомості про положення і характер дій противника; завдання загальновійськового підрозділу, якому батарея додана або призначена для підтримки; завдання дивізіону; завдання батареї; основний (запасний) райони ВП; основний напрямок стрільби; місце КСП (СП); порядок і час зміни КСП ,зайняття основного району ВП; порядок забезпечення боєприпасами; час готовності до виконання вогневих завдань.

Заходи, які необхідно провести негайно, будуть визначатися обстановкою і наявністю часу.

Основними з них можуть бути: доведення завдань підлеглим на підготовку до бойових дій; вибір і підготовка місця КСП, ВП, шляхів маневру в основному і запасному районах; прокладення кабельних ліній зв’язку; участь у рекогносціюванні, яке проводить командир дивізіону і організації взаємодії із загальновійськовим командиром; технічна підготовка озброєння і техніки; інженерне обладнання: КСП, основного і запасного районів ВП (фальшивих ВП); отримання і підготовка боєприпасів; розрахунок установок для стрільби, відпрацювання таблиці розрахованих установок для стрільби.

Під час рекогносціювання, яке проводить командир дивізіону, командир батареї:

- вивчає: місцевість; умовні найменування місцевих предметів і орієнтири; положення, можливі напрями висування і рубежі розгортання противника;

- уточнює: передній край наших підрозділів (побудову оборони ЗГВ підрозділів); приховані підступи до опорних пунктів; місця інженерних загороджень; ділянки місцевості, від утримання яких залежить стійкість оборони; напрями контратак другого ешелону; вогневі завдання батареї; завдання, які виконуються засобами старших начальників та іншими артилерійськими підрозділами;

- вибирає місце КСП;

- уточнює завдання з розвідки противника;

- вивчає райони ВП і маршрути маневру;

- визначає обсяг і порядок інженерного обладнання.

Командир батареї, який призначений для підтримки роти (батальйону), після отримання завдання від командира дивізіону зобов’язаний прибути до командира загальновійськового підрозділу і бути готовим доповісти йому: склад, положення, стан, забезпеченість батареї; отримані завдання, встановлену витрату боєприпасів; вогневі можливості батареї; призначений район ВП і КСП, час, порядок їх зайняття; час готовності до виконання завдань.

Взаємодія командира батареї з командиром загальновійськового підрозділу організовується за: завданнями і часом їх виконання загальновійськовими підрозділами; імовірними напрямами контратак своїх підрозділів.

Залежно від умов обстановки бойові завдання підлеглим командир батареї доводить: усним бойовим наказом; бойовими розпорядженнями.

У бойовому наказі командир батареї зазначає:

1. Короткі висновки з оцінки противника.

2. Бойове завдання загальновійськового підрозділу, який підтримує батарея або якому додана, фронт та глибину зони відповідальності; завдання сусідів та розмежувальні лінії з ними; об’єкти (цілі), які уражаються засобами старших командирів, та напрями дій загальновійськового підрозділу, рубіж безпечної відстані.

3. Склад, завдання батареї, місце в угрупованні артилерії та кого підтримує, основний напрямок стрільби, спосіб визначення установок для стрільби на ураження, порядок висування, розгортання та переміщення у ході бою.

4. Після слова „Наказую” – завдання вогневим взводам по періодах вогневого ураження противника, порядок перепідпорядкування у ході бою, райони ВП, порядок здійснення маневру; завдання взводу управління.

5. Витрату боєприпасів, у тому числі і високоточних, на день бою та за періодами вогневого ураження і порядок їх поповнення.

6. Час готовності до відкриття вогню (виконання завдання).

7. Місце КСП та ПУВ батареї, на кого покладається управління батареєю на випадок виходу з ладу КСП.

8. Об’єкти, позначені знаком Червоного Хреста, цивільної оборони, культурні цінності, споруди, які не становлять небезпеки; об’єкти, руйнування яких може призвести до тяжких наслідків; порядок супроводження військовополонених на пункти їх збору, визначені старшим командиром.

Після узгодження питань взаємодії із загальновійськовим командиром і віддання бойового наказу командир батареї доводить до підлеглих порядок підтримки взаємодії з загальновійськовим підрозділом за завданнями і часом їх виконання. Крім того, він зазначає: порядок підтримання зв’язку із загальновійськовим командиром; способи цілевказівок; сигнали управління, сповіщення, взаємодії.

Далі командир батареї проводить практичну роботу у підрозділах з підготовки їх до бойових дій. У ході цієї роботи командир батареї надає практичну допомогу підлеглим і здійснює контроль готовності батареї до виконання завдань.

Здійснюючи контроль готовності підрозділів, командир батареї перевіряє: знання командирами підрозділів: вогневих завдань батареї, порядку їх виконання, а також завдань загальновійськових підрозділів, яких батарея підтримує; точність топогеодезичної прив’язки ВП і КСП, точність орієнтування гармат і приладів; готовність матеріальної бази, гармат, засобів автоматизації управління батареєю, приладів, боєприпасів до стрільби; точність визначення установок для стрільби по планових цілях; правильність записів установок для стрільби командирами гармат; готовність батареї до виконання вогневих завдань вночі та в інших умовах обмеженої видимості; інженерне обладнання і маскування ВП і КСП; проведення заходів щодо захисту від ЗМУ, високоточної зброї; безпосередню охорону і готовність до знищення танків і піхоти противника, які прорвалися в район ВП.