12.1.4. Інженерне забезпечення
Інженерне забезпечення бойових дій артилерійських підрозділів організується і здійснюється з метою створення їм найкращих умов для ведення управління вогнем, прихованого розташування підрозділів на місцях, підвищення захисту особового складу, озброєння і техніки від усіх засобів ураження, а також для їх своєчасного і прихованого висування та переміщення. Воно включає: перевірку місцевості на наявність мін; інженерне обладнання ВП, місць КСП (СП) постів і позицій підрозділів артилерійської розвідки; прикриття позицій і районів інженерними загородженнями; підготовку під’їзних шляхів і розвідку шляхів маневру (переміщення); проведення інженерних заходів з маскування; добування, очищення води і обладнання пунктів водопостачання [16].
Завдання інженерного забезпечення артилерійські підрозділи виконують, як правило, своїми силами, застосовуючи для цього навісне бульдозерне обладнання до артилерійських систем (тягачів) та бойової техніки, місцеві матеріали, інженерні боєприпаси, засоби маскування, добування та очищення води, шанцевий інструмент та інше майно. У деяких випадках для виконання найбільш важливих і трудомістких завдань артилерійські підрозділи можуть бути посилені підрозділами інженерних військ.
Інженерне забезпечення бойових дій артилерійських підрозділів організується безпосередньо командиром дивізіону (батареї) на основі розпорядження (вказівок) старшого командира і свого рішення.
Командир дивізіону (батареї) при організації інженерного забезпечення оцінює місцевість і умови виконання завдань з інженерного забезпечення, визначає характер і послідовність інженерного обладнання та маскування ВП і КСП, віддає розпорядження щодо інженерного забезпечення і контролює хід його виконання.
В артилерійському дивізіоні (батареї) проводять інженерне обладнання ВП (основних, а за наявності часу запасних і тимчасових), КСП і району зосередження. У районі ВП дивізіону для кожної батареї вибирають та обладнують одну або декілька вогневих позицій.
Інженерне обладнання ВП включає: розчищення секторів обстрілу; обладнання гарматних окопів, погрібців для боєприпасів, окоп для машини старшого офіцера батареї та окоп для командира вогневого взводу, щілини для особового складу, укриття для тягачів та автомобілів, окопи для ведення вогню із стрілецької зброї та підготовку під’їзних шляхів. Поблизу гарматних окопів обладнують майданчики для стрільби прямою наводкою по танках противника у разі їх прориву в район ВП.
В обороні за наявності часу для особового складу споруджують 1–2 сховища та всі споруди з’єднують ходами сполучень.
У місцях розміщення тягачів та автомобілів для їх укриття в першу чергу використовують складки місцевості, а за наявності часу обладнують укриття котловинного типу. Для водіїв відривають щілини, а за наявності часу – бліндажі.
Для прикриття підступів до ВП на танконебезпечному напрямі можуть встановлюватися протитанкові міни.
Поблизу ВП однієї з батарей обладнують окопи для ПУВД і метеорологічного посту дивізіону.
Під’їзні шляхи підготовляють від основних доріг до ВП, а також для маневру підрозділів у середині району ВП.
Місце КСП дивізіону (батареї) за характером інженерного обладнання може бути закритого або відкритого типу. Інженерне обладнання його включає: розчищення секторів спостереження, облаштування споруди для спостереження, укриття для особового складу і техніки.
Місце для командирської машини, в якій розміщується КСП, вибирають в окопі або в складинах місцевості. Для особового складу обладнують перекриту щілину (бліндаж, сховище).
У повному обсязі питання щодо організації інженерного забезпечення артилерійських підрозділів розкриті у 14-му розділі цього підручника [16].