14.1. Інженерне обладнання бойового порядку артилерійської батареї

Інженерне обладнання організовується та виконується з метою створення артилерійським підрозділам необхідних умов для виконання поставлених завдань при розгортанні їх у бойовий порядок, підвищення захисту особового складу, озброєння і техніки від усіх засобів ураження, а також для прихованого висування та переміщення.

Інженерне обладнання районів ВП повинно забезпечувати:

- зручність ведення вогню з гармат, мінометів та бойових машин;

- стійкість оборони ВП від нападу танків та піхоти, диверсійно-розвідувальних груп та повітряних десантів противника;

- захист особового складу, бойової та спеціальної техніки від ударів та вогню засобів ураження противника;

- швидку зміну ВП у ході бою;

- приховане розташування на місцевості.

Інженерне обладнання ВП включає:

- перевірку місцевості на наявність мін;

- розчищення секторів спостереження та обстрілу;

- відривання окопів для гармат з нішами для боєприпасів та перекритими щілинами (бліндажами для обслуги);

- обладнання відкритої споруди для пункту управління старшого офіцера батареї з перекритою щілиною або бліндажем (окопу для машини 1В110 або 1В13) та відкритої споруди для командира вогневого взводу;

- обладнання мінно-вибухових загороджень;

- відривання відкритих споруд для спостережних постів, окопів для оборони;

- обладнання погрібців для боєприпасів;

- підготовку під’їзних шляхів;

- обладнання водозабірного пункту;

- виконання інженерних заходів з маскування [16].

За наявності часу на ВП обладнують укриття на батарею та з’єднують між собою ходами сполучень усі споруди.

Для укриття машин підвезення боєприпасів та артилерійських тягачів у причіпній артилерії в першу чергу використовують складки місцевості, а за наявності часу, сил та засобів відривають укриття котловинного типу. Для водіїв відривають відкриті (перекриті) щілини або бліндажі. В усіх випадках окопи (укриття) та техніка маскуються.

Схема інженерного обладнання ВП та КСП батареї самохідних гармат наведена в додатку М.

Аналіз досвіду застосування артилерії у Другій світовій війні та локальних конфліктах останніх років показує, що успіх виконання бойових завдань артилерійськими підрозділами, їх витривалість, стійкість і захищеність залежать від ступеня та характеру інженерного обладнання і маскування ВП. Вогневі позиції обладнують у послідовності, яка забезпечує постійну готовність артилерійських підрозділів до виконання вогневих завдань з дотриманням вимог маскування та безперервності нарощування ступеня захисту від усіх видів ураження.

В обороні після перевірки місцевості на наявність мінно-вибухових загороджень та визначення основного напрямку стрільби на ВП готують відкриті майданчики для ведення вогню з гармат прямою наводкою – розчищають сектори спостереження та обстрілу. Після цього на ВП здійснюють такі заходи:

у першу чергу обладнують:

- окопи для гармат з нішами для боєприпасів та перекритими щілинами для обслуг (додаток М), мінометів 82-мм і 120-мм (додаток М) та 100-мм протитанкової пушки МТ-12 (додаток М);

- відкриті споруди для ПУВ батареї (додаток М) (окоп для машини 1В110 (1В13) (додаток М)) та командира вогневого взводу (додаток М);

- щілини для водіїв у районі розташування машин підвезення боєприпасів, тягачів (у причіпній артилерії);

- водозабірні пункти;

- відкриті споруди для обслуги (додаток М) і спостереження командира батареї (додаток М);

- окопи для оборони;

- мінно-вибухові загородження;

у другу чергу обладнують:

- погрібці для боєприпасів (додаток М);

- перекриті щілини та бліндажі для особового складу;

- укриття для транспортних та спеціальних машин (тягачів у причіпній артилерії) (додаток М);

- готують шляхи руху та маневру;

у подальшому:

- удосконалюють інженерне обладнання основної ВП батареї;

- обладнують сховище для особового складу;

- обладнують запасні ВП батареї.

При підготовці до наступу інженерне обладнання ВП здійснюється у тій самій послідовності, як і в обороні. У ході наступу на ВП перевіряють місцевість на наявність мінно-вибухових загороджень, розчищають сектори спостереження та обстрілу, готують майданчики для ведення вогню з гармат, шляхи для маневру, відривають щілини для гарматних обслуг, проводять заходи з маскування.

Незалежно від виду бою інженерне обладнання починають одразу після вибору ВП, залучаючи для цього весь особовий склад, максимально використовуючи засоби механізації, збірні інженерні споруди та місцеві будівельні матеріали.

На ВП батарей окопи для гармат залежно від умов місцевості розташовують уступом вправо (вліво), у лінію, кутом вперед (назад) або в іншій формі. Вони призначені для захисту матеріальної частини і обслуги від ураження усіма видами зброї противника та маскування в умовах бойової обстановки. Інтервал між окопами для гармат (мінометів) на ВП може бути 20–40 м і більше, між бойовими машинами реактивної артилерії 50–100 м і більше. Залежно від величини горизонтального кута обстрілу, визначеного стрільбою, окопи для гармат обладнуються з обмеженим сектором обстрілу (60°–120°) та з круговим обстрілом (360°).

Окоп для гармати складається з: відкритого майданчика; ніші для боєприпасів; відкритої (перекритої) щілини для обслуги; апарелі для в’їзду та виїзду.

Окопи для гармат відриваються, як правило, вручну або за допомогою засобів механізації.

Порядок обладнання окопу:

- вибирають місце для гармати;

- розбивають і трасують контури окопу;

- знімають дерен та складають його за зовнішньою межею окопу;

- відривають майданчик для розташування гармати;

- влаштовують апарелі, ніші для боєприпасів, сховища для особового складу;

- маскують окоп під фон оточуючої місцевості.

З метою захисту боєприпасів від засобів ураження противника та маскування на ВП обладнують для витратної частини боєприпасів погрібці. Їх відривають вручну з розрахунку 1–2 на кожну гармату в 10–20 м позаду окопу для гармати, а для бойових машин, мінометів калібру більше 160-мм та гармат великої потужності – у 30–50 м.

Погрібці для витратної частини боєприпасів доцільно з’єднувати з окопами ходами сполучення.

За наявності часу та матеріалів над погрібцями влаштовують перекриття з дерева та ґрунтові насипи.

Погрібці влаштовують місткістю на 0,75 бк, ніші для боєприпасів – 0,25–0,5 бк. Погрібці та ніші, як правило, маскуються за допомогою табельних засобів.

Для захисту особового складу від куль, осколків та непогоди, забезпечення необхідних умов для відпочинку в бойовій обстановці на позиціях та в районах розташування створюють: відкриті щілини; перекриті щілини; бліндажі; сховища.

Споруди для особового складу розташовують, як правило, примкнутими до окопів ходами сполучень із входами, спрямованими у тил.

Відкрита щілина є найпростішим сховищем для гарматної обслуги та обслуги машини управління. Довжина береться з розрахунку 0,5 м на одного військового. За наявності часу та матеріалів над щілиною створюють перекриття з дерева діаметром не менше 14 см і ґрунтовою обсипкою товщиною не менше 60 см. Перед засипанням ґрунту проміжки між елементами перекриття закладають травою, гілками, ганчір’ям, а по можливості – водостійким матеріалом.

Для підвищення захисних якостей споруд ділянки ходових сполучень довжиною 2,5 м, які примикають до них, перекривають деревом діаметром не менше 14 см, з ґрунтовою обсипкою не менше 80 см.

Перекриті щілини та бліндажі створюють місткістю на 4–8 осіб.

Бліндаж створюють довжиною 3,6 м, місткістю на 8 осіб (місць для відпочинку лежачи – 4, для відпочинку сидячи – 4) або довжиною 2,5 м, місткістю 4 особи (місць для відпочинку лежачи – 1, сидячи – 3).

Сховище створюють одне на батарею, місткістю 20–40 осіб, його обладнують нарами, лавками та столами для роботи і відпочинку особового складу. Крім того, встановлюють фільтровентиляційний агрегат, за наявності.

У холодну пору року в сховищі (бліндажі) можуть встановлюватися печі для обігріву особового складу, табельні або виготовлені з підручних матеріалів.

Для захисту транспортних засобів та спеціальних машин, а в причіпній артилерії і засобів тяги у першу чергу використовують природні укриття та складки місцевості.

За наявності сил, засобів і часу відривають укриття котловинного типу на 1 або 2 машини. Ширина та довжина укриття по дну призначаються на 40–50 см більше ширини та довжини машини.

У місцях розташування транспортних засобів та спеціальних машин, крім того, обладнують перекриті щілини або бліндажі для водіїв і обслуг, окопи для оборони та спостережні пости.

Укриття для тягачів, транспортних та спеціальних машин маскують місцевими матеріалами і табельними маскувальними засобами під фон оточуючої місцевості.

Розрахунки з інженерного обладнання укриття для транспортних засобів подані в табл. 14.1.

Таблиця 14.1 – Обсяг робіт та працевитрати на обладнання основних споруд

Інженерне обладнання КСП включає:

- перевірку місцевості на наявність мінно-вибухових загороджень;

- розчищення секторів спостереження;

- улаштування відкритої споруди для спостереження командира батареї (додаток М);

- відривання окопів для машин управління та укриття для автомобільного транспорту;

- улаштування сховищ для особового складу;

- відривання окопів для оборони;

- виконання інженерних заходів з маскування.

Усі споруди на КСП з’єднують між собою ходами сполучень.