14.3. Інженерні заходи з маскування і захисту від високоточної зброї районів артилерійських підрозділів

Маскування – це комплекс заходів, які спрямовані на прихованість від противника об’єктів і підрозділів, їх стану, дій та намірів.

Маскування досягається:

- збереженням військової таємниці;

- прихованим розташуванням підрозділів і об’єктів з урахуванням маскувальних властивостей місцевості та умов обмеженого огляду;

- застосуванням табельних засобів маскування;

- використанням місцевих матеріалів, аерозолів;

- маскувальним фарбуванням озброєння, техніки;

- демонстраційними діями;

- створенням фальшивих районів розташування підрозділів, позицій об’єктів;

- застосуванням інших прийомів та засобів маскування від усіх видів розвідки противника;

- надійним виконанням вимог маскувальної дисципліни.

Способами маскування є: прихованість; імітація; демонстративні дії; дезінформація.

Прихованість полягає в недопущенні або усуненні демаскувальних ознак підрозділів і об’єктів.

Імітація передбачає створення фальшивих районів розташування та пересування підрозділів, об’єктів, інформації про стан об’єкта, відтворення демаскувальних ознак.

Демонстративні дії полягають у передбачених діях виділених для цього підрозділів, спрямованих на посилення прихованості дійсного розташування і дій підрозділів та на введення противника в оману стосовно їх намірів.

Дезінформація передбачає доведення до противника фальшивих новин за допомогою технічних засобів зв’язку, радіо, через неофіційні канали та іншими засобами і способами.

Ефективність маскування забезпечується комплексним та якісним використанням організаційних, інженерних і технічних заходів маскування.

Організаційні заходи включають:

- постійне керівництво і систематичний контроль за своєчасністю та якістю маскування;

- використання маскувальних властивостей місцевості, які допомагають зменшити помітність підрозділів і військових об’єктів;

- використання темного часу доби та інших умов обмеженої видимості (дощу, снігопаду, туману тощо) для прихованості дій підрозділів;

- розосередження підрозділів та періодичну зміну районів їх розташування;

- демонстраційні дії підрозділів;

- збереження військової таємниці;

- виконання особовим складом правил та вимог маскувальної дисципліни.

Інженерні заходи включають:

- маскувальне фарбування;

- використання фальшивих оптичних, теплових та радіолокаційних масок;

- прийоми прихованості та імітації світлових демаскувальних ознак, прийоми маскування від звукової розвідки противника;

- використання макетів техніки і влаштування фальшивих споруд;

- використання зрізаної рослинності та обробку місцевості;

- надання спорудам та об’єктам маскувальних форм.

При проведенні усіх цих заходів необхідно враховувати, що для одержання розвідувальних даних противник може вести комплексну розвідку, яка містить повітряне і наземне візуальне спостереження з використанням оптичних приладів; космічне, повітряне та наземне фотографування; оптико-електронну, теплову, радіо- і радіотехнічну, космічну, повітряну та наземну розвідку; звукову та інші розвідки, агентурну розвідку та дії ДРГ.

Під час організації та проведення заходів щодо маскування військових об’єктів, озброєння і військової техніки забороняється використовувати: міжнародні розпізнавальні емблеми, знаки та сигнали; прапори, військові емблеми і форму одягу противника, нейтральних держав, а також розпізнавальну емблему Організації Об’єднаних Націй; присутність медичних формувань, санітарного транспорту, військовополонених і цивільних осіб для приховання (захисту) визначених районів, військових об’єктів, озброєння і техніки від розвідки противника.

До проведення заходів з маскування використовують як природні, так і табельні засоби маскування.

До табельних засобів маскування належать:

- засоби індивідуального маскування особового складу;

- маскувальні комплекти та маски;

- радіолокаційні кутові відбивачі;

- каталітичні підігрівачі;

- світломаскувальні пристрої;

- покриття, що поглинають або відбивають радіохвилі;

- спеціальні машини та обладнання.

Заходи з маскування здійснюються підрозділами усіх родів військ та спеціальних військ, як правило, власними силами.

До індивідуальних засобів маскування особового складу відносять:

- маскувальний комбінезон;

- маскувальний костюм.

Для маскування бойової та спеціальної техніки від повітряної та наземної візуально-оптичної та фотографічної розвідки противника використовують маскувальні комплекти та маски.

Комплект МКТ (з тканини) має 4 різновиди:

1. МКТ-Т (транспарантний) – для маскування на рослинному фоні;

2. МКТ-П – для маскування на пустельно-пісчаному фоні;

3. МКТ-Л (літній) – для маскування на рослинному фоні;

4. МКТ-С – для маскування на сніжному фоні.

Маскувальний комплект складається з: маскувального покриття 12×18 м; зшивних шнурів 18 од.; металевих кілків 24 од.; пакувального чохла.

Маскувальне покриття складається з 12 стандартних елементів розміром 3×6 м кожний.

Комплект МКС (синтетичний) має два різновиди:

1. МКС-2 – для маскування на рослинному фоні;

2. МКС-2П – для маскування на пустельно-пісчаному фоні.

Комплект МКС вміщує два покриття розміром 9×12 м. Кожне покриття складається з 6 стандартних елементів розміром 3×6 м.

У табл. 14.2 наведена необхідна кількість комплектів для маскування різних видів озброєння (техніки), а в таблиці 14.3 – основні характеристики маскувальних комплектів.

Таблиця 14.2 – Кількість комплектів для маскування

Таблиця 14.3 – Характеристики табельних маскувальних комплектів

При маскуванні підрозділів велике значення має вміле використання маскувальних властивостей місцевості, а також використання місцевих матеріалів. Для укриття озброєння, техніки та особового складу від повітряної розвідки противника, як правило, використовують лісові масиви, чагарники, узлісся, природні насадження і т. ін.

Захист від високоточної зброї противника досягається виконанням заходів інженерного забезпечення, основними з яких є фортифікаційне обладнання та маскування районів (позицій), що займають підрозділи. Досвід останніх локальних війн показав, що вміле використання табельних і місцевих засобів маскування знижує ефективність використання керованих та самонавідних боєприпасів (ракет) в 2-3 рази і більше, а фортифікаційне обладнання районів (позицій) забезпечує надійний захист підрозділів (об’єктів) від засобів ураження високоточної зброї.

Останніми роками великого значення набуває імітація бойової техніки у комплексі із влаштуванням імітаційних масок з табельних маскувальних покривал і розташуванням під ними радіолокаційних відбивачів і теплових імітаторів як один з основних способів введення противника в оману стосовно реального розташування наших підрозділів і намірів їх дій.

Теплові імітатори встановлюються під перевипромінювачем, їх розташування повинно відповідати розподілу тепла на поверхні імітованого об’єкта. Працевитрати 1,5–2,0 люд-год. Для влаштування маски потрібне маскувальне покриття МКТ-Т (1 шт.), кутові відбивачі ВМК (4 шт.), імітатори КФП-1-180 (4 шт.). Імітація теплового випромінювання у макетах здійснюється тепловими імітаторами КФП-1-180. Імітатори (4–6 шт.) залежно від типу імітованої техніки встановлюються (підвішуються) у місцях, які відповідають найбільш нагрітим елементам дійсних об’єктів. Для припинення втрат тепла місця влаштування імітаторів ізолюються від зайвого об’єму макета брезентом, листами жерсті та іншим.

Імітація бойової техніки, що рухається, здійснюється за допомогою радіолокаційних імітаторів руху техніки (ІРТ). Вони встановлюються на фальшивих шляхах групами по 10 одиниць з інтервалом між імітаторами 50–100 м. До складу комплекту входять 10 радіолокаційних імітаторів, електростанція потужністю 4 кВт та пульт управління. Вага комплекту – 1 тонна. Один комплект може імітувати рух механізованої (танкової) роти на ділянках протяжністю до 0,5 км.

Імітація фальшивих мостових переправ здійснюється за допомогою радіолокаційних відбивачів типу «Сфера» («Піраміда»). При створенні фальшивих мостів кутовими відбивачами відстань між ними береться такою, що дорівнює 10–12 м. Досвід військових навчань, наукових досліджень останніх років показують доцільність імітації одного реального моста 1–2 фальшивими. На влаштування фальшивого мосту довжиною 100 м необхідно від 6 до 12 люд/год. працевитрат та 8–10 відбивачів типу «Сфера». За радіолокаційним контрастом та характером відображення фальшиві мости не відрізняються від дійсних. Імовірність виявлення фальшивих мостів практично дорівнює 1,0. За рахунок цього життєздатність дійсних мостів підвищується в 2–2,5 раза.

Маскувальне фарбування застосовується для зменшення помітності техніки та об’єктів або надання їм кольору і малюнка навколишньої місцевості.

Основними видами маскувального фарбування є захисне, імітоване і деформівне.

Захисне – одноколірне, найбільш близьке за кольором до місцевості. Влітку, як правило, це буде зелений колір, а взимку – білий.

Імітоване – багатоколірне фарбування, яке відображає на фарбованій поверхні кольоровий малюнок навколишнього фону або зруйнованого об’єкта.

Деформівне – багатоколірне фарбування плямами різної форми і розмірів, схожими на плями місцевості.

Як правило, весною, влітку, восени застосовується триколірне фарбування, а взимку – двоколірне фарбування.

При 3-колірному фарбуванні використовують 50% – основний колір, два інших – по 25%. При 2-колірному фарбуванні: 75% – білий, 25% – темний.