17.1. Загальні положення
Залежно від політичних цілей, складу протидіючих сторін, масштабів збройної боротьби та правового статусу воєнні конфлікти класифікуються: за масштабом та розмахом воєнних дій – збройні конфлікти, локальні та великомасштабні (регіональні, світові) війни; за засобами ведення – із застосуванням ядерних або звичайних засобів ураження; за видами – оборонні та наступальні; за складом сторін – коаліційні та некоаліційні; за воєнно-політичними цілями – такі, що не (або) суперечать Статуту ООН.
Воєнний конфлікт – це форма розв’язання (вирішення) політичних, соціальних, територіальних, економічних, етнічних, релігійних (конфесійних) та інших протиріч між конфліктуючими сторонами із застосуванням воєнної сили з різними політичними цілями та масштабами воєнних (бойових) дій. Сутністю воєнного конфлікту є збройне зіткнення між угрупованнями військ (сил) сторін, а змістом - сукупність воєнних (бойових) дій тактичного і оперативного рівня, які організуються і проводяться за єдиним планом і замислом для досягнення воєнно-політичних цілей.
Воєнний конфлікт може відбуватися у вигляді війни (локальної та великомасштабної (регіональної, світової) або збройного конфлікту.
Великомасштабна (світова) війна – воєнний конфлікт між державами (коаліціями держав), що поширюється на весь світ або охоплює значну його частину і зачіпає національні інтереси більшої частини світового співтовариства.
Регіональна війна – воєнний конфлікт за участі двох або декількох держав, обмежений межами одного регіону, який стосується переважно національних інтересів країн цього регіону.
Локальна війна – воєнний конфлікт (якому бракує масштабів регіональної війни), що охоплює відносно невелике число учасників і обмежений географічний район.
Світову історію після Другої світової війни можна розглядати як історію локальних війн і збройних конфліктів різного масштабу та інтенсивності (за підрахунками істориків, з 1945 по 2010 рік їх відбулося більше 450), від яких ні сьогодні, ні в доступному для огляду майбутньому не може вважати себе застрахованою жодна країна світу.
Характер сучасних війн визначається їх воєнно-політичними цілями, засобами досягнення цих цілей, масштабами і напруженістю воєнних дій (низька, середня та висока інтенсивність ведення воєнних дій).
Низька інтенсивність – характеризується кількістю сил (військ), що застосовуються на тактичному і оперативно-тактичному рівнях збройного протиборства. Вона коливається від бойових дій невеликих підрозділів до об’єднань чисельністю до 70–80 тис. чоловік, з чисельністю озброєнь: до 300 танків, 200 гармат, 100 бойових літаків і вертольотів, до 20–30 бойових кораблів. На цьому рівні інтенсивності у воєнному конфлікті можуть реалізовуватись цілі та інтереси переважно локального і регіонального масштабу або цілі, які не мають життєво важливого значення для кожної із сторін, що беруть участь у конфлікті.
Середня інтенсивність – характеризується більш масштабними і значущими цілями, а також більшою кількістю сил, що застосовуються у збройній боротьбі (бойових діях), як за чисельністю, так і за засобами збройної боротьби. Нижньою межею середнього рівня інтенсивності може бути угруповання з кожного боку чисельністю вище 100 тис. чоловік з кількістю озброєння більше 300 танків, 200 гармат, 100 бойових літаків і вертольотів, 50–100 бойових кораблів. Верхню межу конфлікту середнього рівня інтенсивності становить чисельність військ, залучених кожною із сторін – до одного мільйона чоловік з озброєнням до 1000–1200 танків, 1800 гармат, 500–800 літаків і вертольотів, до 200 бойових кораблів.
Висока інтенсивність – відповідає стратегічному рівню застосування угруповань військ (сил) чисельністю більше одного мільйона чоловік з озброєнням більш ніж 1500–2000 танків, 2000 гармат, 1000 бойових літаків і вертольотів, 200 бойових кораблів. Верхньої межі високий рівень не має. Він може бути обмежений лише обсягом наявних ресурсів, які в змозі використати сторони, що беруть участь у конфлікті.
Збройний конфлікт – це розв’язання протиріч між державами, народами, соціальними, національними, етнічними та релігійними групами із застосуванням засобів збройної боротьби, яка не переходить у війну (акт формального оголошення війни відсутній).
За характером збройний конфлікт може бути міжнародним (за участі двох або декількох держав) або внутрішнім (у межах території однієї держави).
Збройний конфлікт може виникнути у формах прикордонного конфлікту, збройного інциденту, збройної акції та інших збройних сутичок, обмежених за масштабом.
Стокгольмський міжнародний інститут дослідження миру (Stockgolm International Peace Reseach Institut – SIPRI) визначає „крупний збройний конфлікт” як використання збройної сили військовими формуваннями двох чи більше урядів або одного уряду та принаймні одного збройного угруповання, що внаслідок бойових дій призводить до загибелі не менше тисячі осіб упродовж одного року і в якому боротьба ведеться за владу та (або) контроль за територією.