2. Види цивільних правовідносин

Класифікація цивільних правовідносин має не лише суто теоретичне, а й практичне значення, оскільки дозволяє правильно застосувати норми цивільного права у кожному конкретному випадку. Традиційно вирізняють такі види цивільних правовідносин:

1) майнові та особисті немайнові. Майнові правовідносини спрямовані головним чином на задоволення матеріальних інтересів сторін. Більшість цивільних правовідносин є майновими (відносини власності, договірні, щодо відшкодування заподіяної шкоди тощо). Особисті немайнові правовідносини пов’язані з охороною індивідуальності людини та з нематеріальними благами, які належать громадянину з народження і є невідчужувані від нього (честь, гідність, ділова репутація тощо).

2) абсолютні та відносні. В абсолютних правовідносинах правомочній особі протистоїть невизначене коло зобов’язальних осіб. Так, у відносинах власності зобов’язальною стороною виступають усі особи, які оточують власника, оскільки ніхто не може порушувати права власника щодо володіння, користування та розпорядження річчю. У відносних правовідносинах правомочній особі протистоїть певна особа. Так, за договором купівлі - продажу продавець має право вимагати оплати товару від конкретного покупця, а покупець - відповідно передбачені речі від конкретного продавця;

3) речові та зобов’язальні. У речових правовідносинах права можуть бути здійснені їх носієм самостійно. Так, власник користується своєю річчю і не потребує сприяння інших осіб. У зобов 'язальних правовідносинах реалізація права передбачає певні дії зобов’язаної особи: продавець реалізує своє право на отримання грошової суми, якщо покупець виконує обов’язок щодо її сплати.