4. Визначення фізичної особи безвісно відсутньою.

На практиці часто мають місце випадки, коли особа тривалий час відсутня за місцем постійного проживання і її місцезнаходження невідоме.

Така невизначеність створює певні труднощі для захисту прав іншими особами (кредитори - не можуть стягнути борг, подружжя - укласти шлюб і т.і.).Усунути таку невизначеність допомагають інститути визнання особи безвісно відсутньою та оголошення особи померлою.

Відповідно до чинного законодавства фізична особа може бути визнана у судовому порядку безвісно відсутньою, якщо:

- протягом одного року вона відсутня за місцем постійного проживання;

- протягом року відсутні відомості про місце її перебування.

Зацікавлені особи повинні надати докази того, що вони вживали всіх необхідних заходів щодо встановлення місця перебування такої особи (опитувалися громадяни, направлялися запити. Оголошувався розшук тощо), а також обґрунтувати причини, із-за яких необхідно визнати громадянина безвісно відсутнім (наприклад, його майно може бути знищене, розкрадене, утриманці перебувають у важкому матеріальному становищі тощо). Сам порядок визнання фізичної особи безвісно відсутньою встановлюються Цивільно-процесуальним кодексом України.

При визнанні фізичної особи безвісно відсутньою наступають такі правові наслідки:

1) над майном безвісно відсутньої особи встановлюється опіка. З цього майна видається утримання громадянам, яких безвісно відсутній зобов’язаний за законом утримувати;

2) неповнолітні та повнолітні непрацездатні діти, непрацездатні батьки, дружина, незалежно від віку і працездатності, якщо вона доглядає дітей безвісно відсутнього, які не досягли восьми років, мають право вимагати призначення їм пенсії у зв’язку з визнанням годувальника безвісно відсутнім (ст. 46 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 р.);

3) дружина безвісно відсутнього набуває права розірвати шлюб у так званому спрощеному порядку через органи РАЦСу (а не в суді);

4) припиняються зобов’язання, тісно пов’язані з особою безвісно відсутнього (наприклад, дія довіреності, договору поруки);

5) кредитори мають право вимагати задоволення з майна цієї особи.