1. Поняття об’єктів цивільного права.

Під об’єктом цивільних правовідносин розуміють матеріальні та нематеріальні блага, з приводу яких виникають цивільні правовідносини та процес створення цих благ. Основним критерієм «об’єкта цивільних правовідносин» є його оборотоздатність, тобто можливість вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід’ємними від фізичної чи юридичної особи.

За правовим режимом і цивільним призначення об’єкти цивільного права поділяються на:

- речі, включаючи гроші та цінні папери (облігації, векселі, депозити та ощадні сертифікати, банківські ощадні книжки на пред’явника, коносаменти, акції, приватизаційні папери тощо);

- майнові права;

- результати інтелектуальної, творчої діяльності (тобто група цивільних правовідносин, які виникають у зв’язку зі створенням і використанням результатів творчої діяльності - творів науки, літератури, мистецтва, винаходів, промислових зразків тощо);

- інформація (як особливий об’єкт договірних відносин, пов’язаних із її збиранням, пошуком, зберіганням, переробкою, використанням);

- результати робіт, тобто у даному випадку ознаки об’єкта цивільних прав полягає у тому, що результат роботи має бути виражений в формі (створена нова річ, поновлена стара чи відрегульована, наладжена тощо);

- послуги, тобто будь-яка корисна діяльність, починаючи від перевезення, комісії, зберігання і закінчуючи наданням юридичним, медичним, консультаційним та інших послуг;

- нематеріальні блага, такі як життя, здоровіє, честь, гідність, ділова репутація тощо. Нематеріальні блага не можна відділити від особи і , відповідно, вони є невідчужуваними.