4. Форма правочину
Форма правочину - це спосіб вираження волі його сторін.
Форма правочину залежить від:
- суб’єктного складу правочину;
- предмета правочину;
- ціни правочину;
- строку, на який правочин укладається;
- конкретного виду правочину;
- прямих вказівок закону на форму конкретного правочину.
Чинне законодавства допускає укладення право чинів в усній, простій письмовій та письмовій нотаріальній формі.
Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком право чинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких наслідком недодержання письмової форми є їх недійсність.
Письмова форма правочину означає, що воля осіб, що його здійснюють, закріплюється в документі. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами), а для юридичних осіб - підписаний особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплений печаткою.
Переваги письмової форми: забезпечує чітке вираження волі учасників і її фіксацію; дозволяє у будь-який час ознайомитись з умовами правочину; є належним доказом при захисті інтересів потерпілої сторони.
Відповідно до ст. 208 ЦК України у простій письмовій формі належить вчиняти:
1) правочини між юридичними особами;
2) правочини між фізичною та юридичною особою, крім тих, що
повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення;
3) правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у
двадцять і більше разів розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, крім тих, що повністю виконуються сторонами в момент вчинення;
4) інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма. Серед яких:
- неустойка, порука, гарантія, завдаток, застава;
- договір купівлі-продажу товарів у кредит;
-договір дарування майнового права. договір дарування з обов’язком передати дарунок у майбутньому, дарування рухомих речей особливої цінності;
- найм будівлі або іншої капітальної споруди;
- найм транспортного засобу за участю юридичних осіб (ст. 799 ЦК);
- найм житла (ст. 911 ЦК);
- договір піднайму житла (ст. 91 Житлового кодексу УРСР);
- договір позички між юридичними особами, а також між юридичною особою та фізичною особою (ст. 828 ЦК);
-договір транспортного експедирування (ст. 930 ЦК);
- договір зберігання, за яким зберігач зобов’язується прийняти річ на зберігання у майбутньому (ст. 937 ЦК);
-договір страхування (ст. 981 ЦК);
-договір управління майном (ст. 1031 ЦК);
- договір позики на суму понад 10 неоподаткованих мінімумів доходів громадян;
-кредитний договір (ст. 1055 ЦК);
-договір банківського вкладу (ст. 1059 ЦК);
- договір комерційної концесії (ст. 1118 ЦК);
- договір про спільну діяльність (ст. 1131 ЦК) та деякі інші.
Обов'язковому нотаріальному посвідченню підлягають такі правочини:
- договори про відчуження (купівля-продаж майна, міна, спадковий договір) нерухомого майна;
- іпотечні договори, договори про заставу транспортних засобів, космічних об’єктів;
Договори про спільну часткову власність на земельну ділянку, купівлю- продаж земельних ділянок, про перехід права власності та про передачу права власності на земельні ділянки; про обмін земельними ділянками, які виділені єдиним масивом у натурі (на місцевості) власником земельних ділянок (паїв) (статті 88, 128, 132, 142 Земельного кодексу України, ст. 14 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власником земельних часток (паїв)»);
- договори купівлі-продажу (приватизації) державного майна, відчуження приватизованого майна (ст. 72 Закону України «Про приватизацію державного майна» ст. 23 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»);
- договори про поділ майна, що є об’єктом права спільної власності подружжя; про надання утримання; про припинення або одержання одноразової грошової виплати; шлюбні договори; договори між подружжям про розмір та строк виплати аліментів на дитину; договори про припинення права на аліменти на дитину у зв’язок з набуттям права власності на нерухоме майно (ст. 69, 78, 89, 104, 189, 190 Сімейного кодексу України);
- договори найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком понад один рік (ст. 793 ЦК);
- договори найму та договір позички транспортних засобів за участю фізичної особи (ст. 799, 828 ЦК);
- договори про створення акціонерних товариств, якщо вони створюються фізичними особами (ст. 153 ЦК);
- договори управління нерухомим майном (ст. 1-31 ЦК);
- заповіти (ст. 1247, 12 49 ЦК України);
- договори про зміну черговості одержання права на спадкування (ст. 1259 ЦК)4
- доручення на укладення право чинів, що потребують нотаріального оформлення, а також на вчинення дій щодо юридичних осіб, а винятком випадків, коли законом або спеціальними правилами допущена інша форма довіреності; довіреності, що видаються в порядку передбачення (ст. 245 ЦК) та інші правочини.
Необхідною умовою дійсності деяких правочинів є їх державна реєстрація. Такої реєстрації, зокрема, потребує договір купівлі-продажу нерухомого майна (ст 657 ЦК).