Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

4. Форма правочину

Форма правочину - це спосіб вираження волі його сторін.

Форма правочину залежить від:

- суб’єктного складу правочину;

- предмета правочину;

- ціни правочину;

- строку, на який правочин укладається;

- конкретного виду правочину;

- прямих вказівок закону на форму конкретного правочину.

Чинне законодавства допускає укладення право чинів в усній, простій письмовій та письмовій нотаріальній формі.

Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком право чинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких наслідком недодержання письмової форми є їх недійсність.

Письмова форма правочину означає, що воля осіб, що його здійснюють, закріплюється в документі. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами), а для юридичних осіб - підписаний особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплений печаткою.

Переваги письмової форми: забезпечує чітке вираження волі учасників і її фіксацію; дозволяє у будь-який час ознайомитись з умовами правочину; є належним доказом при захисті інтересів потерпілої сторони.

Відповідно до ст. 208 ЦК України у простій письмовій формі належить вчиняти:

1) правочини між юридичними особами;

2) правочини між фізичною та юридичною особою, крім тих, що

повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення;

3) правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у

двадцять і більше разів розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, крім тих, що повністю виконуються сторонами в момент вчинення;

4) інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма. Серед яких:

- неустойка, порука, гарантія, завдаток, застава;

- договір купівлі-продажу товарів у кредит;

-договір дарування майнового права. договір дарування з обов’язком передати дарунок у майбутньому, дарування рухомих речей особливої цінності;

- найм будівлі або іншої капітальної споруди;

- найм транспортного засобу за участю юридичних осіб (ст. 799 ЦК);

- найм житла (ст. 911 ЦК);

- договір піднайму житла (ст. 91 Житлового кодексу УРСР);

- договір позички між юридичними особами, а також між юридичною особою та фізичною особою (ст. 828 ЦК);

-договір транспортного експедирування (ст. 930 ЦК);

- договір зберігання, за яким зберігач зобов’язується прийняти річ на зберігання у майбутньому (ст. 937 ЦК);

-договір страхування (ст. 981 ЦК);

-договір управління майном (ст. 1031 ЦК);

- договір позики на суму понад 10 неоподаткованих мінімумів доходів громадян;

-кредитний договір (ст. 1055 ЦК);

-договір банківського вкладу (ст. 1059 ЦК);

- договір комерційної концесії (ст. 1118 ЦК);

- договір про спільну діяльність (ст. 1131 ЦК) та деякі інші.

Обов'язковому нотаріальному посвідченню підлягають такі правочини:

- договори про відчуження (купівля-продаж майна, міна, спадковий договір) нерухомого майна;

- іпотечні договори, договори про заставу транспортних засобів, космічних об’єктів;

Договори про спільну часткову власність на земельну ділянку, купівлю- продаж земельних ділянок, про перехід права власності та про передачу права власності на земельні ділянки; про обмін земельними ділянками, які виділені єдиним масивом у натурі (на місцевості) власником земельних ділянок (паїв) (статті 88, 128, 132, 142 Земельного кодексу України, ст. 14 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власником земельних часток (паїв)»);

- договори купівлі-продажу (приватизації) державного майна, відчуження приватизованого майна (ст. 72 Закону України «Про приватизацію державного майна» ст. 23 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»);

- договори про поділ майна, що є об’єктом права спільної власності подружжя; про надання утримання; про припинення або одержання одноразової грошової виплати; шлюбні договори; договори між подружжям про розмір та строк виплати аліментів на дитину; договори про припинення права на аліменти на дитину у зв’язок з набуттям права власності на нерухоме майно (ст. 69, 78, 89, 104, 189, 190 Сімейного кодексу України);

- договори найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком понад один рік (ст. 793 ЦК);

- договори найму та договір позички транспортних засобів за участю фізичної особи (ст. 799, 828 ЦК);

- договори про створення акціонерних товариств, якщо вони створюються фізичними особами (ст. 153 ЦК);

- договори управління нерухомим майном (ст. 1-31 ЦК);

- заповіти (ст. 1247, 12 49 ЦК України);

- договори про зміну черговості одержання права на спадкування (ст. 1259 ЦК)4

- доручення на укладення право чинів, що потребують нотаріального оформлення, а також на вчинення дій щодо юридичних осіб, а винятком випадків, коли законом або спеціальними правилами допущена інша форма довіреності; довіреності, що видаються в порядку передбачення (ст. 245 ЦК) та інші правочини.

Необхідною умовою дійсності деяких правочинів є їх державна реєстрація. Такої реєстрації, зокрема, потребує договір купівлі-продажу нерухомого майна (ст 657 ЦК).