1. Поняття та види строків у цивільному праві

Під строком у цивільному праві розуміють проміж уток часу, зі спливом якого пов’язана певна дія чи подія, яка має юридичні наслідки.

Термін - це певний момент у часі, з настанням якого пов’язана дія чи подія, що має юридичне значення. Так, наприклад, із досягненням 18 - річного віку фізична особа стає повністю дієздатною, через рік, якщо невідоме місце перебування особи, зацікавлені особи можуть вимагати визнання її безвісно відсутньою, після закінчення визначеного строку припиняється дія довіреності тощо.

1. За правовими наслідками строки поділяються на:

- правовстановлюючі або правостворюючі. Це строки, з якими пов’язане виникнення правовідносин або окремих прав та обов’язків;

- правоприпиняючі. Це строки, з перебігом яких законодавець пов’язує припинення певних правовідносин, окремих прав та обов’язків. Так, після закінчення певного часу кредитор втрачає право звернутися з претензією до поручителя;

- правозмінюючі. Після закінчення цих строків припиняються одні права та обов’язки і виникають інші. Так, якщо особа загубила річ, то після закінчення визначеного строку вона перестає бути власником речі і право власності на цю річ може виникнути в іншої особи.

2. За підставами встановлення вирізняють строки:

- законні (тобто строки, встановлені законом чи підзаконним актом, наприклад, законодавець встановлює шестимісячний строк для прийняття спадщини);

- судові - це строки, тривалість яких визначається судом залежно від обставин конкретної справи із врахуванням змісту дій, які повинні виконати сторони;

- договірні - це строки, які визначаються сторонами самостійно із врахуванням індивідуальних особливостей конкретних правовідносин. Наприк4лад, строк діє довіреності, договору оренди, договору позики тощо.

3. За ступенем самостійності сторін у встановленні строків:

- імперативні строки, тобто такі, що можна змінити за домовленістю;

- диспозитивні строки, тобто такі, які хоч і передбачені законом, але можуть бути змінені за погодженням сторін.

4. За призначенням:

- строки здійснення цивільних прав, тобто строк, протягом якого володілець суб’єктивного права може реалізувати можливості, закладені у суб’єктивному праві;

- строки виконання зобов ’язань;

- строки захисту цивільних прав, тобто строк, протягом якого сторона може розраховувати на захист свого права у разі порушення й отримати цей захист.

5. За способом визначення:

- календарною датою (строк повернення боргу);

- певним періодом (поставка продукції - поквартальна, щомісячна);

- вказівкою на подію, яка неодмінно має настати (початок навігації).

6. За ступенем визначеності:

- визначені строки;

- невизначені строки, якщо це пов’язано з певною подією, яка обов’язково настане, або бажанням кредитора (наприклад, строк повернення боргу «на першу вимогу»).