6. Поняття та види речових прав

Речові права - це права, що забезпечують задоволення інтересів власника шляхом безпосереднього впливу на річ, яка перебуває у сфері його господарювання.

Головне місце у системі речових прав посідає право власності, оскільки право власності - це право на свою річ, тому воно і породжує повне панування над річчю. Сутність права на чужі речі полягає у тому, що особа може користуватися чужою річчю, а інколи навіть розпоряджатися нею. До речових прав належать права, похідні і залежні від права власності, які виникають як за волею власника, так і відповідно до закону. ЦК України до речових прав, окрім права власності, відносить і речові права на чуже майно (ст. 395-417).

Право на чужу річ має такі особливості:

- є похідним від права власності;

- має обмежений характер і його обсяг вужчий ніж право власності;

- зберігається при зміні власника;

- захищається такими самими способами як і право власності;

- може захищатися і від власника.

У ст. 395 ЦК України наводиться перелік видів прав на чуже майно, який не вичерпним:

а) право володіння;

б) право користування (сервітут);

в) право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис);

г) право забудови земельної ділянки (суперфіцій).

Володільцем чужого майна є особа, яка фактично утримає його у себе. Володіння може бути як законно, так і незаконним. Право володіння виникає внаслідок договору, який укладено із власником.