4. Заповідальний відказ. Заповідальне покладання

Спадкодавець має право доручити одному чи кільком спадкоємцям виконати за рахунок спадкового майна певні дії на користь третьої особи, яка названа у заповіті. Покладання виконання таких обов’язків на спадкоємця називається заповідальним відказом або легатом.

Відказоодержувачами можуть бути будь-які особи, незалежно від того, чи входять вони до числа спадкоємців за законом. Предметом заповідального відказу може бути передача відказоодержувачу у власність або за іншим речовим правом майнового права або речі, що входять або не входять до складу спадщини.

Спадкоємець, на якого покладено заповідальний відказ, зобов’язаний виконати його лише у межах реальної вартості майна, яке перейшло до нього за заповітом.

Поруч із заповідальним відказом заповідач може зробити ще одне розпорядження, яке має назву «покладання». Згідно з покладанням заповідач, не обтяжуючи спадкоємця заповідальним відказом, може покласти на нього обов’язок виконати певні дії для загальнокорисної мети (наприклад: заповідач може покласти на спадкоємця обов’язок надавати всім бажаючим можливість оглянути зібрану ним колекцію картин).

До особливих видів заповідального розпорядження належить і призначення виконавця заповіту на якого покладаються обов’язки: щодо охорони спадкового майна; повідомлення спадкоємців, відказоодержувачів, кредиторів про відкриття спадщини; управління спадщиною; забезпечення одержання кожним спадкоємцем належної частки спадщини тощо.