7. Секретний заповіт

Новий ЦК України надає заповідачу право скласти так званий «секретний заповіт», тобто заповіт, із змістом якого не має права ознайомитися навіть нотаріус. Особа, яка склала секретний заповіт, заклеює конверт і ставить свій підпис на ньому. Такий заповіт у присутності двох свідків кладуть у конверт і опечатують.

Після відкриття спадщини нотаріус призначає день оголошення заповіту і повідомляє про це членів сім’ї та родичів спадкодавця. У призначений день нотаріус у присутності зацікавлених осіб і свідків відкриває конверт і оголошує зміст заповіту. Про оголошення заповіту складається протокол, в якому записується зміст заповіту. Протокол підписують нотаріус і свідки. Оригінал протоколу зберігається в нотаріальній конторі, а спадкоємцям видають нотаріально посвідчені копії.

Мета секретного заповіту - максимально забезпечити таємницю заповіту. Водночас відсутність кваліфікованої юридичної допомоги може зумовити складання заповітів з грубим порушенням встановлених вимог (заповідач, забуде підписати заповіт, позбавить спадщини обов’язкових спадкоємців, не чітко висловить свою волю тощо), що стане підставою для визнання заповіту недійсним.