14. Оформлення права на спадщину

Право спадкоємців на певне майно підтверджується свідоцтвом про право на спадщину (за законом чи заповітом). У кожному свідоцтві зазначається все спадкове майно, всі спадкоємці та визначається частка спадщини спадкоємця, якому видається свідоцтво про право на спадщину.

Отримання свідоцтва про право на спадщину, за загальним правилом, є правом, а не обов’язком спадкоємця. Проте в певних випадках спадкоємець без свідоцтва про право на спадщину не зможе здійснити свої спадкові права. Так, без свідоцтва неможливо отримати грошовий вклад, цінності, які належали спадкодавцю і були здані на збереження, майно, яке знаходиться у третіх осіб, перереєструвати домоволодіння. Транспортний засіб тощо.

Спадкоємиць, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов’язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Свідоцтво про право на спадщину, як правило, видається державною нотаріальною конторою за місцем відкриття спадщини після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини.

Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на належну їм спадщину видається кожному із них з визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.

Якщо спадкоємцем за заповітом чи за законом є дитина, зачата за життя спадкодавця, але ще не народжена, видача свідоцтва про право на спадщину і розподіл спадщини між спадкоємцями може відбутися лише після народження дитини.

Якщо у складі спадщини є нерухоме майно, спадкоємець зобов’язаний зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна.

Право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації цього майна.

У необхідних випадках нотаріус до закінчення строку для прийняття спадщини одним чи всіма спадкоємцями, до видачі свідоцтва про право на спадщину, може видати спадкоємцям дозвіл на одержання частини спадкового вкладу в банку на покриття витрат:

1) з догляду за спадкодавцем під час його хвороби, що передувала смерті, а також на його поховання;

2) на утримання осіб, які перебували на утриманні спадкодавця;

3) витрат, пов’язаних із повідомленням спадкоємців про відкриття спадщини та інших витрат (наприклад, охорона спадкового майна).