2. Метод трудового права

Якщо предмет трудового права визначає, яке коло суспільних відносин регулює дана галузь права, то метод трудового права повинен дати відповідь як, якими засобами та способами проводиться це регулювання. У загальному розумінні метод галузі права - це сукупність заходів, способів і форм вираження специфічних регулятивних властивостей і функцій, притаманних нормам даної галузі.

У теорії права метод регулювання суспільних відносин характеризується наступними рисами:

порядком виникнення, зміни і припинення правовідносин; юридичним становищем учасників правовідносин; характером встановлених прав і обов’язків; засобами, що забезпечують виконання обов’язків (санкціями).

У трудовому праві під методом розуміють спеціальний правовий процес, за допомогою якого право впливає на суспільні відносини, встановлює права і обов’язки, характер взаємовідносин суб’єктів, правові засоби впливу в разі порушення прав і обов’язків.

Методу трудового права притаманним є договірний характер праці та встановлення її умов. Найбільш поширеною підставою виникнення трудових правовідносин є трудовий договір. Причому значення договорів, як колективних так і індивідуальних у регулюванні трудових відносин в умовах ринкової економіки значно підвищується. Саме вони визначають основні права і обов’язки сторін, умови праці та її оплати, соціальне-побутове забезпечення працівників та інші питання. Але договірний спосіб поєднується з рекомендаційними та імперативними способами регулювання трудових відносин.

Наприклад, у процесі трудових відносин працівник повинен підкорятися волі роботодавця. Разом з тим, обидві сторони трудового договору повинні підкорятися в процесі праці правилам внутрішнього розпорядку.

Характер встановлення прав і обов’язків суб’єктів трудових правовідносин характеризується, по-перше, участю трудових колективів, профспілкових та інших уповноважених на представництво трудовими колективами органів у встановлені та застосуванні умов праці найманих працівників, та, по-друге, поєднанням централізованого і локального регулювання трудових відносин. Централізоване регулювання передбачає встановлення мінімального рівня гарантій трудових прав працівників - так званих соціальних стандартів. при цьому в чинних нормативно-правових актах містяться як імперативні, так і рекомендаційні норми, які конкретизуються за допомогою локальних норм у колективному договорі, правилах внутрішнього трудового розпорядку, положеннях про преміювання та в інших локальних нормативно-правових актах.

Методу трудового права властива і своя специфіка захисту трудових прав і виконання обов’язків. Для захисту трудових прав працівників на підприємствах створюються комісії з трудових спорів, в сучасних умовах посилюється захисна функція профспілок, розширено судовий захист трудових прав громадян. Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю, охорону здоров’я працівників на виробництві здійснюють органи, які не залежать від власника або уповноваженого ним органу. Належне виконання працівниками трудових обов’язків забезпечується заходами дисциплінарної та матеріальної відповідальності.

Таким чином, особливостями методу трудового права є: поєднання централізованого і локального регулювання суспільних відносин у сфері праці;

участь працівників у правовому регулюванні праці через трудові колективи та профспілкові організації;

поєднання договірного, рекомендаційного та імперативного способів регулювання;

свобода вибору сторін при укладанні трудового договору з підпорядкуванням умов їх виконання правилам внутрішнього трудового розпорядку;

наявність специфічних способів захисту трудових прав і забезпечення виконання трудових обов’язків.

дисципліна праці; дисциплінарна відповідальність працівників, матеріальна відповідальність сторін трудового договору.