2. Системи оплати праці

Основою організації оплати праці є тарифна система оплати праці, яка включає тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно- кваліфікаційні характеристики (довідники). Тарифна система використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників залежно від їх кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою формування та диференціації розмірів заробітної плати.

Досвід країн з розвиненою економікою свідчить, що ефективна робота підприємств в умовах ринку не можлива без високого рівня організації нормування праці.

Норми праці встановлюються, як правило, на невизначений строк до моменту їх перегляду у зв’язку із зміною умов, на які були вони розраховані. Запровадження, заміна і перегляд нори праці проводиться власником за погодженням з профспілковим комітетом. При цьому власник або уповноважений ним орган повинен роз'яснити працівникам причини перегляду норм праці, а також умови за яких мають застосовуватися нові норми.

Норми праці підлягають обов’язковій заміні новими в міру проведення атестації і раціоналізації робочих місць, впровадження нової техніки, технології та організаційно-технічних заходів, які забезпечують зростання продуктивності праці.

Під системою оплати праці розуміється спосіб обчислення розмірів винагороди, яку належить виплатити працівникам відповідно до витрат праці. Системи оплати праці на підприємстві встановлюються колективним договором.

Існують дві основні системи оплати праці - почасова та відрядна, - які можуть застосовуватися як в "чистому" вигляді, так і з різними модифікаціями.

Під преміюванням розуміється виплати працівникам грошових сум понад основний заробіток з метою стимулювання результатів праці та їх заохочення.

Преміювання здійснюється в двох формах:

1) преміювання, передбачене системою оплати праці;

2) преміювання поза системою оплати праці.

За цільовим призначенням премії в рамках системи оплати праці поділяються на два види: премії за основні результати господарської діяльності і премії за поліпшення окремих сторін виробничої діяльності (за економію енергоресурсів, за зниження простою транспорту та ін.).

При встановленні преміальної системи оплати праці працівник має право вимагати виплати премії при досягненні показників, за якими здійснюється преміювання, а власник зобов’язаний виплатити цю суму премії. У положенні про преміювання повинні бути вказані й підстави за якими проводиться зниження або повне позбавлення премії (порушення виробничої дисципліни, прогул, поява на робочому місці в нетверезому стані тощо).

Одноразове преміювання здійснюється без встановлення певних показників і повністю залежить від суб’єктивного виявлення власника.