4. Порядок виплати заробітної плати

1. Згідно до чинного законодавства із заробітної плати працівників можуть провадитися такі види утримань:

прибутковий податок з громадян (податок з доходів фізичних осіб);

страхові внески до Пенсійного фонду;

збір на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття;

збір на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності;

профспілкові внески (на підставі заяв працівників);

аліменти (за виконавчими листами судових органів);

за брак продукції та завданий підприємству матеріальний збиток;

за наданий кредит;

інші види добровільних утримань згідно заяв працівників.

Відрахування із заробітної плати для покриття заборгованості підприємству можуть провадитися тільки за наказом (розпорядженням) власника. Загальний розмір таких відрахувань не може перевищувати двадцяти процентів, а у випадках, окремо передбачених законодавством, - п'ятдесяти процентів заробітної плати, яка належить до виплати працівникові.

При кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який проводиться оплата праці:

а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат;

б) розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати;

в) сума заробітної плати, що належить до виплати.

Заробітна плата повинна виплачуватися працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів. Як виняток, колективним договором може передбачатися часткова заробітна плата натурою (за цінами, не нижчими за собівартість) в тих галузях або за тими професіями, де така виплата є звичайною або бажаною для працівників. У зв’язку із затримкою термінів її виплати працівника мають право на компенсацію заробітної плати. Така компенсація проводиться за наявності двох умов: затримки виплати заробітної плати на один і більше календарних місяців і зростанні індексу споживчих цін за період затримки більш ніж на 1 процент. Але не отримана своєчасно з вини працівника зарплата компенсації не підлягає.

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Слід пам’ятати також, що суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, які включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інших заохочувальних і компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, що визначаються згідно з нормативно- правовими, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", та що підлягають оподаткуванню прибутковим податком з громадян, є основною базою для нарахування внесків до різних фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, а саме:

до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності;

до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;

до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Відносини щодо соціального забезпечення тісно пов’язані із системою трудового права, але між ними є істотні відмінності, які не можуть бути детально розглянуті в рамках даного конспекту.