2. Індивідуальні трудові спори

У загальному порядку, починаючи з комісії по трудових спорів, розглядається більшість спорів, що виникають з трудових правовідносин, незалежно від того, чи є працівник штатним або позаштатним, тимчасовим, сумісником, членом профспілки.

Трудовий спір підлягає розглядові в комісії по трудових спорах, якщо працівник самостійно або з участю профспілкової організації, що представляє його інтереси, не врегулював розбіжності при безпосередніх переговорах з власником або уповноваженим ним органом.

Комісія по трудових спорах обирається загальними зборами (конференцією) трудового колективу підприємства з числом працюючих не менше як 15 чоловік. Працівник може звернутися до комісії у тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав.

Комісія по трудових спорах зобов’язана розглянути трудовий спір у десятиденний строк за дня подання заяви. Спори повинні розглядатися у присутності працівника, який подав заяву, представників власника або уповноваженого ним органу. Засідання комісії вважається правомочним, якщо на ньому були присутні не менше двох третин обраних до складу членів. Рішення комісії підлягає виконанню власником у триденний строк по закінченні десяти днів, передбачених на його оскарження. У разі незгоди з рішенням комісії по трудових спорах працівник чи власник можуть оскаржити її рішення в суді. У суді також розглядаються трудові спори за заявами прокурора, якщо він вважає, що рішення комісії суперечить чинному законодавству.

Працівник же може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Для звернення власника до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, встановлюється строк в один рік з дня виявлення шкоди.

Безпосередньо в районних (міських) судах розглядаються трудові спори за заявами:

працівників підприємств, де комісії по трудових спорах не обираються;

працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору;

керівника підприємства, його заступників, а також службових осіб митних органів, податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, службових осіб контрольно-ревізійної служби та органів контролю за цінами, керівних працівників, які призначаються на посади державними органами, з питань звільнення, оплати за час вимушеного прогулу і накладання дисциплінарних стягнень;

працівників у питанні застосування законодавства про працю, яке попередньо було вирішено власником і профспілковим органом підприємства в межах наданих їм прав;

про відмову у прийнятті на роботу: працівників, запрошених в порядку переведення;

молодих спеціалістів, які закінчили вищий навчальний заклад і направлені на роботу на дане підприємство;

вагітних жінок, які мають дітей віком до 3 років або дитину-інваліда, а одиноких матерів - при наявності дитини до 14 років;

виборних працівників після закінчення строку повноважень; працівників, яким надано право повторного прийому на роботу; інших осіб, з якими власник відповідно до чинного законодавства зобов’язаний укласти трудовий договір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган який розглядає трудовий спір, одночасно вирішує вимоги про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більш як за один рік. У разі затримки власником виконання рішення органу, який розглянув трудовий спір про поновлення на роботу незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки. Суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу покрити шкоду, заподіяну підприємству у зв’язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи.