2. Ліквідація суб’єкта підприємництва - юридичної особи

Ліквідація суб’єкта підприємницької діяльності означає повне припинення його діяльності.

Підстави ліквідації передбачені ст. 59 ГК України. До них належать:

• рішення власника чи уповноваженого ним органів; рішення інших осіб - засновників чи їх правонаступників (ч. 6 ст. 59 ГК);

• закінчення строку, на який було створено суб’єкт, або досягнення мети, заради якої він створювався;

• скасування державної реєстрації;

• рішення суду чи господарського суду, в т.ч. визнання суб’єкта підприємницької діяльності банкрутом.

Оголошення про ліквідацію будь-якого суб’єкта підприємницької діяльності підлягає опублікуванню реєструючим органом у спеціальному додатку газети “Урядовий кур’єр” та (або) в офіційному друкованому виданні органу державної влади або органу місцевого самоврядування за місцем знаходження суб’єкта підприємницької діяльності протягом 10 днів з дня припинення діяльності суб’єкта (ст. 59 ГК).

Відповідно до положень статті 110 ЦК України юридична особа ліквідується:

1) за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв’язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами;

2) за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом.

Вимога про ліквідацію юридичної особи на підставах, зазначених у п. 2 ч. 1 ст. 110 ЦК, може бути пред’явлена до суду органом, що здійснює державну реєстрацію, а також учасником юридичної особи. Рішенням суду про ліквідацію юридичної особи на його учасників або орган, уповноважений установчими документами приймати рішення про ліквідацію юридичної особи, можуть бути покладені обов’язки щодо проведення ліквідації юридичної особи. Якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа ліквідується в порядку, встановленому законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом.Для ліквідації у встановленому законом порядку створюється ліквідаційна комісія.

Ліквідаційна комісія утворюється:

1. власником, його представником чи уповноваженим органом;

2. вищими органами (наприклад, при ліквідації суб’єктів, заснованих на колективній власності);

3. господарським судом.

Орган, який прийняв рішення про ліквідацію, встановлює порядок і строки ліквідації та заявлення претензій кредиторами, який не може бути менше 2 місяців з дня оголошення про ліквідацію.

З дня створення ліквідаційної комісії до неї переходять повноваження по управлінню справами суб’єкта. Крім того, ліквідаційна комісія розміщує в друкованих органах повідомлення про ліквідацію, порядок і строки заяви претензій кредиторами, а явних (відомих) кредиторів повідомляє персонально в письмовій формі протягом 10 днів чи у спеціальні строки.

Одночасно комісія вживає заходи щодо стягнення дебіторської заборгованості, виявлення вимог кредиторів, оцінює наявне майно суб’єкта, розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс, який подається органу, що створив комісію.

Юридична особа є ліквідованою з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Стаття 112 ЦК встановлює порядок задоволення вимог кредиторів. Так, у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у такій черговості:

1) у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом;

2) у другу чергу задовольняються вимоги працівників, пов’язані з трудовими відносинами, вимоги автора про плату за використання результату його інтелектуальної, творчої діяльності;

3) у третю чергу задовольняються вимоги щодо податків, зборів (обов’язкових платежів);

4) у четверту чергу задовольняються всі інші вимоги.

Вимоги однієї черги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належать кожному кредитору цієї черги.

У разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право до затвердження ліквідаційного балансу юридичної особи звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.

Вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред’явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно.

Вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними.