2. Господарські договори та їх зміст

Стаття 179 ГК встановлює загальні умови укладання господарських договорів. Так, зміст таких договорів може визначатися на основі:

вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;

примірного договору, рекомендованого органом управління суб’єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст;

типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови;

договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб’єктів, коли ці суб’єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов’язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов’язкові умови договору відповідно до законодавства (ч. 1 ст. 180 ГК).

Так, зміст господарського договору становлять наступні види умов:

1) Істотні умови - предмет, ціна і строк договору - без досягнення згоди за істотними умовами договір не може бути укладений;

1) звичайні умови - можуть не включатись до тексту договору, як правило, передбачені законодавством (наприклад, щодо місця виконання зобов’язання);

2) випадкові умови - вони не притаманні даному договору.

Класифікація договорів:

1. в залежності від наявності у сторін прав та обов’язків:

а) односторонні (у однієї сторони є лише права, у іншої - обов’язки);

б) двосторонні (сторони мають кореспондуючі права та обов’язки: праву однієї сторони відповідає обов’язок іншої і навпаки):

2. в залежності від необхідності здійснення кореспондуючих прав компенсаційного характеру:

а) оплатні;

б) безоплатні. В цьому аспекті ЦК передбачено презумпцію оплатності договору:

3. в залежності від моменту, з якого договір вважається укладеним:

а) консенсуальні (договір вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди за всіма істотними умовами договору). Якщо договір потребує письмової форми, він вважається укладеним з моменту надання йому такої форми;

б) реальні (договір вважається укладеним з моменту передачі предмету договору).

У господарських договорах при їх укладанні необхідна наявність наступних обов’язкових умов:

- відповідність договорів чинному законодавству;

- відповідність договорів статутним цілям та завданням суб’єктів господарювання;

- укладання їх у відповідній формі, передбаченій саме для такого правочину (більшість господарських договорів укладаються у письмовій формі, але в деяких випадках передбачена необхідність додержання типової форми або можливість усної форми, зокрема, якщо договір виконується у момент його вчинення - ст. 216 ЦК);

- повинні підписуватися уповноваженими особами

- додатки до договорів, якщо вони передбачені, обов’язково повинні мати вказівку на це в тексті договору

- передбачати та деталізувати відповідальність сторін за порушення договірних зобов’язань

- вказувати на порядок врегулювання розбіжностей;

- передбачати можливість (неможливість) дострокового виконання договору чи виконання його частинами;

- форс-мажорні обставини;

- наслідки невиконання правочину у разі односторонньої відмови від виконання договору.