3.13.2. Еволюція грошей.
2. Еволюція грошей.
Щоб зрозуміти причини виникнення феномену грошей, а також пояснити складний характер сучаснх грошових систем і сгруктуру грошовоі маси, необхідно розг лянути еволюцію грошей.
Світовій економічній літературі відомо кілька альтернативних концепцій походження грошей. Відповідно до раціоналістичної концепції гроші є результатом певної домовленості між людьми, які переконалися, що для обслуговування мінових операцій необхідні спеціальні інструменти. Вперше ця концепція була висунута Аристотелем у праці „Нікомахова етика". Ця ідея знайшла законодавче втілення в античних та середньовічних суспільствах.
Різновидом попередньої можна вважати номіналістичну концепцію, яка предсіавлена у державній теорії грошей німецькою економіста Г.Кнанна. На його думку, створені державою гроші приймаються незалежно від їх металевого вмісту, с характерними платіжними засобами, тобто умовними знаками, наділеними державною владою певною платіжною силою. Багато сучасних західних економістів розділяють погляди цього суб'єктивно-психологічного підходу до походження грошей (П.Самуельсон, Л.Харріс. Дж.К.Гелбрейт та ін.).
За еволюційною концепцією гроші з'явилися в результаті об'єктивного еволюційного процесу, який помимо волі людей привів до гою, що деякі предмети виділилися із загальної маси товарів і зайняли в економіці особливе місце всезагальних еквівалентів. Найбільш послідовним прихильником другої концепції був К.Маркс, який опирався на ідеї А.Сміта, Д.Рікардо та ін. Дана концепція певною мірою поширена і в сучасній економічній літературі.
Представники функціональних концепцій грошей називають низку конкретних факторів, прискорення розвитку яких зумовило необхідність існування грошей: відсутність синхронізації надходжень коштів від продажу і здійснення платежів у зв'язку із покупками, що ускладнює прямий товарообмін; наявність трансакційних витрат, тобто витрат, необхідних для укладання угод; невизначеність економічних перспектив, що змушує учасників обміну накопичувати залишки і рошей для страхування від ризику; час як невід'ємний елемент процесів обігу благ, який надає грошам роль з'єднувальної ланки. Економісти неокласичної школи, як правило, пов'язують існування грошей з першими двома причинами, а прихильники кейнсіанського напрямку з двома останніми.
Водночас уся історія виникнення грошей є підтвердженням еволюційної теорії походження грошей та формування грошових систем. Грошова система - це форма організації грошового обігу в країні, яка склалася історично і закріплена національним законодавством. Сучасні грошові системи з готівкою, чеками, касовими автоматами і низкою непростих фінансових інструментів виникли не зразу, а розвивалися протягом століть.
За історію людства існувало багато різних типів грошей. Початково грошима були товари. Товарні гроші - це гроші, засновані на використанні як загального мінового еквіваленту (платіжного засобу) якогось товару, який є цінністю як у якості грошей, так і в якості звичайного товару, необхідного для задоволення тих чи інших потреб. Історія переконливо стверджує, що різні товари в тих чи інших районах земної кулі в різний час виконували функції грошей. Гак, у Стародавньому Римі й античній Греції функцію грошей виконувача худоба, в Японії - рис, у Китаї - чай, в Ісландії - риба, на Русі - хутро соболя, в американських індіанців - намисто із черепашок або бісеру. І цей перелік далеко не повний. Упродовж не одного сторіччя різні види первісних грошей витісняли один одного. Архаїчні гроші поступалися місцем більш зручним і передовим, які більше відповідали вимогам основних функцій. Цікавий приклад з цього приводу наведено у підручнику „Економікс" К.Р.Макконнелла і С.Л.Брю: у 80-их роках XX ст. внаслідок повного розладу грошової системи в Анголі функції грошей найкраще виконувало імпортне банкове пиво.
Дуже швидко на перше місце серед товарних грошей починають виходити метали, що пов'язано з наявністю у них низки властивостей, необхідних для виконання функцій грошей: рідкісність, корисність, однорідність, подільність, портативність, збереженість. Залізні гроші використовували стародавні спартанці, бритти, японці. Олов'яні вживались у Мексиці, Римській імперії, середньовічній Англії. Мідні - у стародавньому Китаї та Стародавньому Римі. Срібні гроші широко використовувались на рубежі II і III тис. н.е. в Китаї, Персії та Месопотамії. Перші золоті монети, на думку Геродота, карбувалися в Лідії (західна частина Малої Азії) у VII ст. до н.е.. Монета - це зливок грошового металу певної ваги, форми, проби та номіналу, узаконений державою як засіб обігу. Слово „монета" вперше з'явилось як титул богині Юнони в 279 р. до н.е. в Римі при її храмі (Юнони-Монети), де й карбувалися гроші.
У Київській Русі грошова і вагова одиниця називалися гривнею. Назва „гривня" походить від слова ."грива" (загривок, шия). Спершу воно означало обруч (гривну) - прикрас) із золота, срібла, бронзи, яку носили на шиї (на "загривку") знатні люди не лише Русі, а й у багатьох країнах Європи, га Азії. Пізніше це слово набуло нового значення - вагового, що відповідало певній кількості (вазі) срібла (гривня срібла). Гривня, яка складалася з певної кількості монет, називалася гривня кун. У процесі еволюції гривня срібла стала дорівнювати кільком гривням кун. У XII ст. гривня срібла (близько 200 г) дорівнювала чотирьом гривнам кун (гривня кун - близько 50 г). Сама ж гривня кун відповідала певній кількості платіжних одиниць (монет). Так, у XI ст. одна гривня кун дорівнювала двадцяти ногатам або п'ятдесяти розанам. Гривня була відновлена у 1917 році урядом Української Народної Республіки. Зокрема, у жовтні 1918 р. були надруковані банкноти номіналом 10 гривень, 500 гривень, 1000 гривень, 2000 гривень. І вдруге назва „гривня" відновилась у 1992 році урядом суверенної України. Згідно з указом Президента, гривня як українська національна валюта введена в обіг з 2 вересня 1996 року.
Роль золота і срібла в грошовому обігу різних країн залежала від встановлення тієї чи іншої грошової системи. Залежно від металу, який в даній країні був прийнятий як загальний еквівалент і база грошового обігу, розрізняють біметалічну і монометалічну грошові системи.
Біметалізм - грошова система, за якою роль загального еквіваленту закріплюється за двома благородними металами (як правило, за золотом і сріблом), передбачається вільне карбування монет з обох металів і їх необмежений обіг. При біметалевій системі встановлюються фіксовані пропорції між грошовими вартостями золота і срібла. Правда, за певних обставин ця система може породжувати деякі проблеми, оскільки ринкові ціни золота і срібла із часом змінюються. Як тільки виникає різниця між ціновою пропорцією на світовому ринку й офіційною внутрішньою ціновою пропорцією, годі один з двох металів стає більш цінним, ніж інший. І час від часу виявляється, що у сфері обігу реально функціонує лише один метал. Ця тенденція відома як закон Грешама (англійський фінансист часів королеви Єлизавети XVI ст.). Закон Грешама розкриває таку закономірність: „Погані гроші витісняють хороші гроші з обігу", тобто якщо гроші стають більш цінними у якійсь іншій якості, ніж засіб обігу, то вони виходять з обігу і перестають бути грошима. Відносно більш дешеві гроші витісняють із обігу більш дорогі, які або тезавруються, або використовуються для зовнішніх платежів, або йдуть на переплавку і потім обмінюються на погані гроші. Біметалізм був широко розповсюджений в ХVІ-ХVІІ ст., а в кількох країнах Західної Європи - і в XIX ст. Проте процес історичної еволюції товарного виробництва і товарного обігу вимагав стійких грошей, єдиного загального еквіваленту, тому біметалізм поступається місцем монометалічній системі обігу.
Монометалізм - грошова система, при якій один метал (золото або срібло) служить загальним еквівалентом і основою грошового обігу, а також володіє необмеженою обмінною здібністю. Срібний монометалізм існував у Росії, Індії, Голландії. Золотий монометалізм (золотий стандарт) вперше склався у Великобританії в кінці XVIII ст., потім у Німеччині (1871-1873), Швеції, Норвегії, Данії (1873), Франції (1876-1878), Росії та Японії (1897), у США (1900).
Сучасна грошова система є системою паперових і кредитних грошей. Паперові (декретні) гроші - це грошові засоби, чия вартість грошей перевищує витрати їх виробництва або цінність при альтернативному використанні. Вони є певними формами боргових зобов'язань держави та державних агентів. На відміну від „товарних грошей", де вартість як засобу обміну та платежу підкріплена вартістю товару, який виконує роль грошей, у паперових грошах це правило відсутнє. Вперше паперові гроші з'явились в Китаї (VIII ст. н.е.). У середині XVII ст. вони розповсюдились в Європі, Північній Америці, Росії і у своєму розвитку пройшли декілька етапів. Спочатку паперові гроші (оборотний банківський білет) мали металеву основу, тобто існував обмін паперових грошей на золото, срібло або мідь. Згодом паперові гроші набули форми банкноти. Це були неконвертовані відносно цінних металів банківські білети з примусово встановленим державою курсом. Наприклад, в Україні в обігу знаходяться банківські білети номіналом 1, 2, 5, 10, 20, 50, 100 і 200 гривень. Проблема конвертованості розв'язується сьогодні відносно не золота, а інших валют. В цих умовах метали використовуються лише для випуску білонної монети.
Білонна монета - розмінна монета, що виготовляється з недорогоцінних металів або їх сплавів, номінальна вартість якої перевищує вартість вміщеного в ній металу та витрат на її чеканку. Паперові гроші і розмінні монети, разом взяті, утворюють готівкові гроші, випуск яких монополізований державою.
Упродовж подальшої еволюції грошей в XX ст. все більшого поширення набуває заміна готівкових грошей безготівковими (кредитними), які поступово стають домінуючою формою грошей у розвинутих країнах. Безготівкові гроші виступають як грошові вклади, переважно в банківських установах, тобто записи на рахунках у банках чи зарахування взаємних вимог без участі готівкових грошових знаків. Такі вклади називають банківськими (кредитними) грошима, складовими яких є: чеки, кредитні картки, векселі, термінові депозити тощо. Переважна більшість безготівкових розрахунків здійснюється між суб'єктами господарювання. Проте останнім часом постійно зростають також обсяги безготівкових розрахунків населення (перерахування за дорученням громадян на вклади в банки заробітної плати, гонорару, пенсії, розрахунки по різноманітних комунальних, побутових платежах тощо). До недавнього часу в розвинутих країнах для розрахунків домашніх господарств з фірмами широко застосовувалися розрахункові чеки і банківські чекові книжки. Сьогодні швидкого поширення набуває застосування кредитних карток, або, як їх ще називають, електронних грошей.
Нині постійно запроваджуються нові форми використання грошей. Наприклад, деякі фінансові заклади поєднують поточний рахунок із заощаджувальним рахунком і навіть портфелем акцій, дозволяючи споживачам виписувати чеки на вартість їхніх цінних паперів. У майбутньому, за прогнозами багатьох економістів, гроші функціонуватимуть у вигляді електронних міжбанківських трансакцій. Гроші залишаться в обігу, але стануть „невидимими". Однак, швидкі зміни різних видів грошей спричиняють певні проблеми для центральних банків, які зобов'язані вимірювати і контролювати попит на гроші та пропозицію грошей у країні.