5.3. Дискретний підхід до вибору зарубіжного ринку

Успішність використання дискретного підходу як прийому обгрунтування вибору зарубіжного ринку на підставі аналізу 2 — 3-х показників залежить від правильного вибору цих показників. Обрані для аналізу показники повинні:

– відповідати цілям виходу фірми на зовнішній ринок;

– об’єктивно характеризувати стан чи особливості розвитку зару­біжного ринку;

– бути дослідженими за певний період часу.

Загальною вимогою до інформаційної бази за дискретного підходу є надійність, правдивість, перевіреність обраних показників.

Єдиних правил відбору показників не існує, але найчастіше для обгрунтування рішення щодо вибору зарубіжного ринку за дискретного підходу використовуються такі показники та критерії:

розмір ринку,

динаміка зростання ринку,

власні конкурентні переваги,

потенціал ринку,

доступність ринку,

сприймання ринку,

стабільність (оцінка ризиків).

Різновидом дискретного підходу можна назвати дискретно-матричний, в якому  використовуються три критерії:

– привабливість ринку,

– власні конкурентні переваги,

– ризик (політичний, комерційний, валютний тощо) (рис. 21).

В – висока, високі, високий;

С – середня, середні, середній;

Н – низька, низькі, низький;

X, Y, Z, L, h – країни, що досліджуються;

1 – абсолютно сприятлива зона,

2 – абсолютно несприятлива зона.

Рис. 21. Матриця визначення найбільш ефективного для фірми

зовнішнього ринку (адаптовано за: Philip Kotler, 1991)

Показники оцінки привабливості ринку:

розмір (ємність) ринку;

тенденції зростання;

різноманітність ринку — асортимент товару;

прибутковість;

стабільність збуту;

інтенсивність капіталовкладень;

технологічні прориви;

соціальне та правове середовище тощо.

Показники оцінки власних конкурентних переваг:

різноманітність товарів;

динаміка збуту (зростання заінтересованості споживачів у товарі);

існуюча частка ринку;

широта асортименту порівняно з конкурентами;

патентний захист тощо.