4. 9.3. Проблема голоду

До "зеленої революції" від голоду періодично страждали жи­телі тієї або іншої країни, що розвивається, або навіть груп цих країн. Не все населення цих країн і далеко не завжди було ситим. У результаті "зеленої революції" багато країн, що розвиваються, зуміли повністю задовольнити свої потреби у продуктах харчу­вання, розвиваючи власне виробництво сільськогосподарської продукції. До речі, вважають, що "демографічний вибух" у групі країн, що розвиваються, не в останню чергу викликаний "зеле­ною революцією". Населення вже не помирає від голоду (бо його немає), а відсутність страху перед майбутнім з огляду на малоймо-вірність голоду стимулює дітородіння.

Спираючись на досягнення "зеленої революції", деякі з країн цієї групи спромоглися навіть перетворитися на експортерів сіль­ськогосподарської продукції.

Упродовж останніх десятиліть темпи зростання виробництва продовольства перевищували темпи збільшення кількості насе­лення нашої планети, що допомогло уникнути голоду і смерті від нього. На думку фахівців, протягом найближчих десятиліть такі тенденції збережуться, але пропозиція продовольства і попит на нього катастрофічно зближуватимуться до тієї межі, після якої можуть починатися голодомори планетарного масштабу. Нині щоденне споживання калорій у розрахунку на душу населення становить 3300 у розвинених країнах і 2100 — у країнах, що розвиваються. Наприклад, у Гані та Чаді на душу населення щоденно припадає 68 % необхідних організму калорій. Отже, вже нині "третій світ" не дуже ситий. Причинами цього вважають згаданий "демографічний вибух", збезлісіння, ґрунтову ерозію, по­сухи, циклони тощо. Проблема голоду найгостріша в країнах Африки.