4.22. Розвиток капіталізму в Німеччині у першій половині XIX ст

Після розгрому наполеонівської армії рішенням Віденського конгресу 1815 р. було створено Німецький союз. До нього входили 35 суверенних монархій і "вільні міста" Гамбург, Бремен, Любек і Франкфурт-на-Майні. Представницький орган союзу — Бундестаг — складався з посланців дер­жав і працював у Франкфурті-на-Майні. Його рішення не були обов'язко­вими для окремих членів союзу, найсильнішими серед яких були Австрія та Пруссія. Всі найважливіші рішення Бундестагу приймалися після попе­реднього обговорення саме ними.

Фактично Німецький союз був конфедерацією лише формально само­стійних держав: він не мав спільних армії, дипломатичного представництва, фінансів, законодавства. У країні був відсутній національний ринок, фео­дальні порядки на селі гальмували створення ринку вільної робочої сили.

Пруссія першою із членів союзу ліквідувала внутрішні митні перепо­ни і запровадила єдиний митний податок для всіх провінцій, а згодом усу­нула митні бар'єри. Наслідком цього було створення Німецького митного союзу, що об'єднував 18 держав. Пруссії належала у ньому провідна роль.

Уперше в історії німецького народу завдяки митному союзу утворився національний внутрішній ринок. У ЗО—40-ві рр. у німецьких державах

відбувся промисловий переворот: споруджувалися залізниці, розвивалися металургія та машинобудування.

Велика промисловість була сконцентрована насамперед у Вестфалії та Сілезії, а також у Саксонському королівстві. Наприкінці 40-х рр. значним промисловим центром стала столиця Пруссії — Берлін. Із 400 тис. насе­лення Берліна близько 70 тис. були найманими робітниками, які працюва­ли на мануфактурах, великих фабриках і заводах, зокрема машинобудівно­му заводі, що випускав потяги.

Проте до середини XIX ст. Німеччина залишалася аграрною країною: понад 70 % населення працювало у сільському господарстві. У Німеччині не було кріпаків, але значна частина селян сплачувала поміщикам грошові повинності.

На відміну від Франції та Англії, де буржуазія посіла провідні позиції у суспільстві та економіці, у Німеччині панувало дворянство.

Поміщикам Пруссії належало 60% усієї землі. Капіталізм тут розви­вався "прусським шляхом": феодальні відносини не було ліквідовано оста­точно, тому тривалий час зберігалися напівфеодальні риси.

За рівнем промислового розвитку Німеччина до кінця 40-х рр. відста­вала від Англії, а за багатьма показниками і від Франції. Пруссія і загалом Німецький союз наприкінці 40-х рр. видобували менше залізної руди і виробляли в 2—3 рази менше чавуну, ніж Франція. Німеччина випереджа­ла Францію за потужністю парових двигунів, видобутком вугілля.

Крім того, якщо Англія, Франція, Росія і США сформувалися як єдині національні держави, Німеччина була політичне роздробленою.

Розвиток капіталізму в Німеччині зумовив збільшення чисельності робітництва, що почало виступати на захист своїх інтересів. Так, у 1844 р. ткачі Сілезії організували повстання. Німецькі ремісники і робітники у Парижі створили товариство "Союз справедливих", що перебувало під впливом ідей французьких соціалістів. 1847 р. на основі "Союзу справед­ливих" зусиллями Карла Маркса та Фрідріха Енгельса засновано Союз комуністів. Його програмою став "Маніфест комуністичної партії", напи­саний Марксом і Енгельсом 1848 р.