11.3.6. Польові роботи при тахеометричному зніманні
Тахеометричні знімання бувають маршрутні та площадкові і виконуються шляхом прокладання теодолітних ходів з вимірюванням горизонтальних і вертикальних кутів (відстані визначаються за допомогою далекомірів) і зніманням ситуації та рельєфу полярним способом. Тахеометричне знімання виконують переважно тахеометрами та в окремих випадках теодолітами.
Знімальним обґрунтуванням є теодолітпо-нівелірні та теодолітно- тахеометричні ходи, які прокладають між пунктами опорної мережі. Знімальне обґрунтування створюють одночасно із зніманням ситуації та рельєфу. Густота пунктів знімального обґрунтування повинна забезпечувати можливість прокладання тахеометричних ходів, що відповідають технічним умовам.
Кути в тахеометричних ходах вимірюють одним повним прийомом. Різниця кутів, одержаних з півприйомів, не повинна перевищувати 1'. Граничну лінійну нев'язку, м, обчислюють за формулою
При тахеометричному зніманні знаходять висотне положення всіх характерних точок ситуації та рельєфу, що дозволяє відобразити на плані подробиці місцевості та рельєфу за допомогою горизонталей з необхідною для даного масштабу точністю.
За призначенням та точністю пікети (рейкові точки) бувають контур - ні, висотні, які вибирають в характерних місцях рельєфу, і контурно- висотні. Рейкові точки повинні рівномірно та без пропусків покривати територію знімання. Для забезпечення цієї умови виконується детальний огляд місцевості, яку знімають, з даної станції. Вибір рейкових точок і визначення необхідної та достатньої їх кількості залежить від масштабу знімання, висоти перерізу рельєфу та характеру місцевості.
Контурні пікети намагаються вибирати на переломі контурів, щоб між сусідніми пікетами контур був прямою лінією. Якщо розмір предмета на місцевості невеликий і його не можна зобразити на плані масштабними умовними знаками, то рейку ставлять біля місцевого предмета (дерево, стовб, криниця та ін.). Пікети вибирають також на всіх характерних точках і лініях рельєфу (на вершинах і підошвах горбів, дні і краях котловин і лощин, вододілах, сідловинах та перегинах схилів).
Знімання пікетів виконують в такій послідовності. Установлюють над точкою знімального обґрунтування прилад і приводять його в робочий стан. Точність центрування 3-10 см у залежності від масштабу знімання. Визначають значення місця нуля вертикального круга теодоліта, яке не повинно перевищувати ± 2'. Вимірюють висоту приладу з точністю до 1 см і відкладають її на далекомірній рейці. При роботі з теодолітом Т30 орієнтують лімб горизонтального круга за стороною знімального обґрунтування при повороті “ліворуч”. Для цього суміщають нуль лімба з нулем алідади горизонтального круга Обертанням лімба візують зорову трубу на передню точку знімального обґрунтування та закріплюють лімб. Лімб тахеометра можна орієнтувати за дирекційним кутом. Обертанням алідади за ходом стрілки годинника наводять зорову трубу приладу на рейку, що встановлена на рейковій точці. Для зручності обчислень верхню нитку сітки далекоміра наводять обертанням зорової труби на відлік на рейці 1000. Беруть відліки спочатку по далекоміру, а потім по горизонтальному кругу. Бульбашка рівня повинна бути в нуль-пункті.
Паралельно з вибором та зніманням рейкових точок на кожній станції ведуть абрис, тобто схему розміщення рейкових точок відносно знімального обґрунтування. Абриси оформляють умовними знаками з пояснювальними підписами, приблизно витримуючи масштаб знімання, і наносять всі рейкові точки. При цьому показують струк^рні лінії рельєфу (тальвеги, вододіли, перегини схилів та ін.) і схематично горизонталями рельєф. Стрілками показують напрям основних схилів місцевості між характерними перегинами. За необхідністю від рейкових точок рулеткою промірюють ширину доріг, тротуарів й інших подробиць місцевості. Показують також результати промірів на абрисі з короткими роз'ясненнями.