Передмова
У першому виданні навчального посібника «Стратегічне управління» було розглянуто найпоширеніші теоретичні моделі й методи, які довели свою практичну значущість у діяльності провідних і успішних організацій світу. Перше видання створювалося в період, коли курс «Стратегічне управління» викладався для бакалаврів з менеджменту. За час, що минув відтоді, проблематика стратегічного управління набула актуальності для менеджерів та економістів різного фаху, що знайшло втілення в освітньо-кваліфікаційних характеристиках, освітньо-кваліфікаційних програмах і навчальних планах відповідних спеціальностей магістерського рівня.
Нині необхідність стратегічного управління в організаціях різного типу цілком беззаперечна. Зацікавленість зазначеною проблематикою відчувається на всіх рівнях управління державою: від Указів і доповідей Президента України, які завжди містять «стратегічну складову», та виступів народних депутатів на засіданнях Верховної Ради України до вимог пересічних громадян щодо оприлюднення стратегій розвитку окремих регіонів і підприємств. Це означає, що такі явища, як стратегія, стратегічні плани, проекти та програми поступово стають звичними для керівників і власників підприємств, а до того ж сформувався та дедалі зростає прошарок фахівців, які вже знають основний інструментарій стратегічного управління. Тепер головне завдання — навчити керівників втілювати ці знання у практику роботи окремих організацій, користуватися механізмами стратегічного управління з метою забезпечення їхньої діяльності в довгостроковій перспективі.
Добираючи матеріал, який пропонується читачам, ми намагалися врахувати специфічні потреби слухачів магістерських програм: для магістрів у галузі фінансів поглиблено розглянуто питання фінансових стратегій і фінансово-економічного забезпечення стратегічного управління; для магістрів з управління персоналом — стратегії управління персоналом та соціально-психологічного забезпечення стратегічного управління; для магістрів з інформаційних технологій — інформаційно-аналітичне забезпечення стратегічного управління; для кожної з окремих функціональних сфер управління сучасними організаціями акцент зроблено на переході від обґрунтування змісту стратегій, оформлення їх у вигляді планових документів певного типу до створення механізмів для забезпечення їх виконання, включаючи відповідні приклади застосування окремих інструментів — моделей (середовища, портфельного аналізу, «дерева цілей» та «дерева рішень» тощо), структури планів та програм, організаційних структур управління.
У підручнику висвітлено як поширені, перевірені практикою діяльності численних підприємств, так і порівняно нові елементи та інструменти стратегічного управління, що останніми роками продемонстрували свою ефективність на успішних підприємствах світу.
Варто також зауважити, що в менеджменті взагалі, зокрема й у стратегічному управлінні, не існує готових «найкращих» рецептів, і жодний підхід, навіть якщо він показав свою ефективність на окремому підприємстві, не є універсальним. Кожен керівник має чітко усвідомлювати всі особливості конкретної ситуації, в якій було досягнуто певного ефекту. Тобто у стратегічному управлінні рівноцінними складовими є наука та мистецтво управління.
Кожен читач має усвідомити, що навіть вивчивши певний розділ підручника, присвяченого розгляду певного елемента стратегічного управління, він не стане одразу фахівцем зі стратегічного управління. Велике значення має практичне втілення запропонованих моделей і методів у діяльність підприємств та організацій, що дає змогу вибрати інструментарій відповідно до специфічних особливостей організації та її оточення, знайти найефективніший варіант побудови системи стратегічного управління, виходячи з обраних цілей та стратегій розвитку.
Структура підручника відповідає програмі дисципліни «Стратегічне управління» та відбиває перебіг реального стратегічного процесу на успішних підприємствах — від аналізу та оцінювання середовища, через визначення цілей та стратегій, формування стратегічних планів, проектів
і програм до створення підсистем організаційного, фінансово-економічного, соціально-психологічного та інформаційно-аналітичного спрямування, що забезпечують функціонування організації у стратегічному режимі.
У підготовці матеріалів до друку (оформлення рукопису, підготовка схем та рисунків) активну участь узяли С. В. Оборська, Ю. М. Ратушний, О. І. Гарафонова, А. О. Свирська, за що автор висловлює їм подяку.
Запропоновані в підручнику моделі самі по собі становлять певний інтерес, оскільки знайомлять читача зі стратегічним підходом до діяльності реальних систем, проте головна мета викладу — сформувати знання, необхідні саме українським менеджерам, які працюють у динамічному, невизначеному середовищі та мають забезпечити ефективне функціонування своїх підприємств у довгостроковій перспективі. Чи вдалося це — оцінювати читачам. Автор із вдячністю сприйме зауваження та пропозиції.