1.1. Поняття економіки та її роль в господарській діяльності
1.1. Поняття економіки та її роль в господарській діяльності
Економіка як система відносин по використанню ресурсів в господарській діяльності бере свій початок з далекого минулого. Її пояснення можна знайти ще в купецькому початковому товарознавстві, суть якого полягала в описі товарів і розрахунків фінансових результатів від господарської діяльності окремого підприємця.
Перші свідчення зародження економічної науки можна знайти у Ксено-фонта (430–354 р.р. до н.е.) і Арістотеля (384–322 р.р. до н.е.). Ксенофонт написав книжку про економіку сільського господарства “Економікос” між 385 і 370 р.р. до н.е. Арістотель визначив свої методологічні основи науки про підприємство близько 350 р. до н.е.. Вже в ХІІ ст. у працях Алі ад Діміджі описується товарна калькуляція та цінова політика підприємства. Таким чином, протягом багатьох століть люди по зернинах збирали, зберігали, нагромаджували, передавали із покоління в покоління знання про господарську діяльність. І оскільки виробництво матеріальних благ було першою та головною умовою суспільного життя, то людина, насамперед, спрямовувала свій розум постійно на підвищення продуктивності праці при створенні необхідних для господарської діяльності засобів виробництва.
Це завдання вирішувалося двома шляхами: з одного боку, люди вдосконалювали знаряддя своєї праці, винаходили нові прийоми, способи і технології виготовлення тих чи інших товарів, а з іншого – шукали і знаходили найбільш раціональні форми організації господарських процесів і операцій, які давали змогу виробляти більше товарів з меншими затратами.
За умов адміністративно-командної економіки люди самостійно вступали лише у господарські відносини при технологічних процесах. Вільні економічні відносини існували тільки в домашньому господарстві. Витратне господарювання виховувало майже в усіх соціальних групах утриманство, недбалість, марнотратство та інші негативні якості економічного життя. Поряд з цим, часто відкидалися такі цінності, як ощадливість та намагання заробити, які безпідставно ототожнювалися зі скупістю та жадібністю.
В умовах ринкової економіки людина може виступати як найманий працівник чи власник або одночасно поєднувати в собі ці дві категорії. В кожному із цих випадків вона повинна мати відповідні знання, щоб правильно розуміти своє місце на підприємстві та в державі, формувати свою поведінку щодо інших людей.
І найманий працівник, і власник повинні володіти питаннями ринкової економіки. Особливе значення у формуванні необхідних знань учасників господарської діяльності мають питання внутрішнього економічного механізму підприємства. Важливість цих знань геніально сформулював О.С. Пушкін в своїй поемі “Євгеній Онєгін”, де він, характеризуючи свого звитяжця, написав такі рядки:
“Бранил Гомера, Феокрита;
Зато читал Адама Смита
И был глубокий эконом,
То есть умел судить о том,
Как государство богатеет,
И чем живет, и почему
Не нужно золото ему,
Когда простой продукт имеет.
Отец понять его не мог
И земли отдавал в залог”.
Економіка є терміном грецького походження, що буквально означає мистецтво ведення господарства. Будь-яку роботу (коли люди виготовляють необхідні для життя продукти і предмети, перевозять та продають їх, надають послуги) прийнято називати господарською діяльністю, а суб’єкти, на яких здійснюється така діяльність, утворюють товарне господарство у формі юридичних та фізичних осіб.
Разом з тим, термін “економіка” є складною системою і широко вживається для позначення:
народного господарства за галузями матеріального виробництва і невиробничої сфери;
сукупності економічних наук, яка охоплює політичну економію, макроекономіку, мікроекономіку, функціональні науки (облік, аудит, маркетинг, статистику, фінанси, економіку підприємств безвідносно до галузевого напрямку діяльності тощо), галузеві науки (економіку галузей народного господарства – промисловості, сільського господарства, будівництва, транспорту, торгівлі та інші).
Найбільш повне уявлення про основні напрямки сучасної економічної науки дає список Нобелівських лауреатів в галузі економіки. Нобелівські премії за найбільш визначні наукові економічні дослідження присуджуються з 1969 р.
1969 р.
Ян Тінберген (Голландія), Рагнар Фріш (Норвегія)
Розробка та застосування математичних методів аналізу економіки
1970 р.
Поль Самуельсон (США)
Розвиток статичної і динамічної економічної теорії
1971 р.
Саймон Кузнець (США)
Прикладні дослідження економічного росту
1972 р.
Кеннет Ерроу (США), Джон Хікс (Великобританія)
Дослідження з теорії загальної економічної рівноваги і соціальних пільг
1973 р.
Василь Леонт’єв (США)
Розробка моделі “затрати – випуск”
1974 р.
Фрідрих Август фон Хайєк (Австрія), Гугнар Мюрдаль (Швеція)
Дослідження з теорії грошей, кон’юнктурних коливань, аналіз взаємозв’язку економічних, соціальних і структурних процесів
1975 р.
Леонід Канторович (СРСР), Т’яллінг Ч. Купманс (США)
Теорія оптимального розподілу і використання ресурсів
1976 р.
Мілтон Фрідмен (США)
Аналіз споживання, теорія та історія грошей, політика стабілізації економіки
1977 р.
Джеймс Мід (Великобританія), Бертиль Улін (Швеція)
Дослідження руху капіталу і світової торгівлі
1978 р.
Герберт Саймон (США)
Аналіз систем прийняття рішень з економіки в організаціях
1979 р.
Артур Л’юіс (Великобританія), Теодор Шульц (США)
Дослідження економічних процесів країн, що розвиваються
1980 р.
Лоуренс Клейн (США)
Розробка економічних моделей і аналіз на їх основі економічної політики та циклів
1981 р.
Джеймс Тобін (США).
Вплив фінансових ринків на ціни, виробництво, споживання, зайнятість.
1982 р.
Джордж Стіглер (США)
Дослідження з державного регулювання економіки і аналізу ринків
1983 р.
Джеерард Дебре (США)
Розробки з теорії загальної економічної рівноваги, застосування нових аналітичних методів в економічній теорії
1984 р.
Річард Стоун (Великобританія)
Розробка системи національних рахунків та господарське планування
1985 р.
Франко Модільяні (США)
Аналіз фінансової політики, цикли бюджетних нагромаджень, визначення теореми оцінки доходів і витрат капіталу
1986 р.
Джеймс Б’юкенен (США)
Проблеми фінансової політики, договірних і конституційних основ економічних рішень
1987 р.
Роберт Солоу (США)
Розробки з теорії економічного росту
1988 р.
Морис Аллє (Франція)
Теорія ринку та ефективного використання ресурсів
1989 р.
Трігве Хаавельмо (Норвегія)
Розвиток економетричного аналізу
1990 р.
Гаррі Марковіць (США), Мертон Міллер (США), Уіл’ям Шарп (США)
Аналіз фундаментальних проблем фінансових ринків
1991 р.
Рональд Коуз (Великобританія)
Дослідження з проблем трансакціоних витрат і прав власності
1992 р.
Гаррі Беккер (США)
Розповсюдження сфери мікроекономічного аналізу на цілий ряд аспектів людської поведінки, включаючи неринкову поведінку (теорія економіки сім’ї, кримінальної економіки і дискримінації)
1993 р.
Дуглас Норт (США), Роберт Фогель (США)
Створення нового напрямку в галузі історії економіки (“кліометрії”), тобто використання економічної статистики при вивченні історії економічного розвитку
1994 р.
Джон Харсані (США), Джон Неш (США) Рейнгард Зелтен (ФРН)
Аналіз рівноваги в неколективних іграх
1995 р.
Роберт Е. Лукас (США)
Розробка і застосування гіпотези раціональних очікувань
1996 р.
Уільям Вікрей (США), Джеймс Мірлес (США)
Теорія стимулів при одержанні асиметричної інформації
1997 р.
Роберт Мертон (США), Майрон Шоулз (США)
Методика визначення вартості вторинних (похідних) цінних паперів
1998 р.
Амартия Сен (Індія)
Методика визначення рівня бідності
1999 р.
Роберт Манделл (США)
Основи теорії грошової та фінансової політики у відкритих економіках. Побудова єдиної фінансової системи ЄС. Його називають батьком “євро”.
2000 р.
Джеймс Хекмен, Деніел МакФадден (США)
Теорія і методи статистичного аналізу індивідуальної та сімейної поведінки.
Що ж слід розуміти під поняттям “економіка”? Лауреат Нобелівської премії з економіки Мілтон Фрідман дав таке визначення: “Економіка – наука, що чарує. І найбільш привабливою її робить те, що її фундаментальні принципи такі прості, що можуть бути записані лише на одному аркуші паперу і так, що кожен зможе зрозуміти їх. А проте, мало хто їх розуміє”.
Інший відомий економіст П.Хейне пише: “Дивитися на речі з погляду економіста – це означає систематизувати добре відомі явища за допомогою таких понять, як попит, альтернативна вартість, граничний ефект та порівняльна вигода. Економіст знає реальний світ не краще, а в більшості випадків гірше за менеджерів, інженерів, механіків, одне слово людей діла. Але! Економісти знають, як різні речі пов’язані між собою...”
Ось лише два приклади взяті з сучасної економіки України.
œПриклад 1. Обмеження на імпорт товарів до України зберігає робочі місця, гарантує та збільшує прибутки вітчизняних підприємств-виробників цих товарів. Але економіст знає, що це зменшить прибутки інших підприємств, оскільки ціни на товари, на які обмежений імпорт, зростатимуть. І це вплине на збільшення витрат інших товаровиробників і обмежить їх можливості щодо експорту своїх товарів.
œПриклад 2. Обмеження комунальних платежів зменшує витрати громадян. Але чи багато хто усвідомлює, які додаткові податкові платежі доведеться сплачувати працівникам та суб’єктам господарювання і який вплив це матиме на пропонування житла, що продається або здається в найм, а отже, і на доходи тих, хто буде продавцем і покупцем.
Економічні задачі дуже складні і не мають легких та однозначних розв’язків. Але економіст може і повинен вирішити для суб’єкта господарювання дві проблеми:
оцінити, як працює економіка суб’єкта підприємницької діяльності;
визначити, як може і як саме мала б працювати економіка підприємства.
За визначеннями відомих економістів: “Економіка – це вчення про те, як виробляються і розподіляються всі необхідні нам товари та послуги, або як наші обмежені виробничі ресурси використовуються для задоволення людських потреб і бажань. З іншого боку, економіка – це вчення про те, як змусити краще працювати систему виробництва та розподілу, тобто це – економічна політика”.
Економіка підприємства – це сукупність економічних процесів, які здійснюються на підприємстві при використанні ресурсів для задоволення матеріальних потреб у відповідності до матеріальних можливостей учасників господарської діяльності.
Матеріальні потреби – це бажання людей, підприємств і держави володіти товарами, тобто певним обсягом готової продукції, наданими послугами і виконаними роботами. Матеріальні потреби і матеріальні можливості у їх взаємодії з економічними ресурсами розглянуті на рис. 1.1.
Суб’єкт господарювання повинен використовувати ресурси якомога ефективніше, щоб задовольнити найбільше потреб учасників господарської діяльності. Напевне, не було б взагалі жодних економічних проблем, якби кожен мав без праці і безкоштовно все, що йому потрібно.
Рис. 1.1. Взаємозв’язок матеріальних потреб
з матеріальними можливостями і економічними ресурсами
Вивчення економіки дає можливість зрозуміти:
яку роль в ринковій економіці відіграє той, хто споживає, і той, хто виробляє, і той, хто наймає працівників, і той, хто наймається на роботу;
хто і як приймає рішення про те, що повинно вироблятись, як повинно вироблятись, хто буде використовувати вироблене;
місце держави у підприємницькій діяльності, причини її участі та межі ефективності цієї участі;
механізм економічного життя підприємства за схемою: затрати – товар – виручка – доход – прибуток – споживання – затрати. Певна річ, кінцевий продукт цієї діяльності мусить бути прибутковішим, ніж початковий;
відносини підприємства як продавця і покупця з іншими покупцями і продавцями.
Економіка – це вчення про те, як люди заробляють собі на життя. Кожна людина щодня, хоче вона цього чи ні, стає учасником економічних процесів та відносин. В економічному житті виявляються такі риси людини: прагнення до зростання добробуту; відчуття власності; прагнення до справедливості; природний егоїзм; схильність до брехні; гуманність; прагнення до досконалості; дух суперництва. Економіст в своїй роботі має володіти трьома важливими інтелектуальними якостями: сприйняттям, уявою та здоровим глуздом.
Тому сьогодні часто можна зустріти людей, які шкодують, що їм не довелося вивчати економіку.
Основна ідея економіки – показати, як люди на підприємствах обирають спосіб використання обмежених виробничих ресурсів, що мають багатоцільове призначення, для виробництва різноманітних товарів, виконання робіт і надання послуг з метою задоволення своїх потреб.
Основний принцип економіки – покупцем може бути тільки продавець.
Економіка є дуже важливою дисципліною для формування знань всіх фахівців і, разом з тим, дуже цікавою. Тут розглядаються всі виробничі фактори і ресурси, як вони впливають на витрати суб’єкта господарювання, формують собівартість продукції, робіт і послуг, що впливає на виручку підприємства, і як вона використовується, як визначається доход і прибуток та ефективні напрямки його використання.
Знання економіки допоможуть кожному учаснику підприємницької діяльності зрозуміти основну таємницю господарювання – як підприємці створюють доход.