1.2.1. Розподіл виробничих ресурсів та управлінські рішення
1.2.1. Розподіл виробничих ресурсів та управлінські рішення
Будь-яке рішення, яке приймає виробник щодо вибору своєї діяльності, обсягів виробництва тощо, має свою ціну. Прийняття того чи іншого рішення і використання наявних ресурсів для його виконання означають неможливість здійснення іншого рішення за тих самих виробничих витрат. При цьому під економічними витратами розуміють використання ресурсів за найраціональнішим з усіх можливих варіантів їх використання. Ця концеп-
ція ілюструється через лінію виробничих можливостей (рис. 1.3). Розподіляючи наявні ресурси (землю, капітал, робочу силу, менеджмент) між видами продукції (картоплею та озимою пшеницею), виробник приймає рішення щодо обсягів їх виробництва. Це означає, що будь-яка точка на кривій виробничих можливостей відповідає певній кількості продукції за повного залучення наявних виробничих ресурсів.
Рис. 1.3. Лінії виробничих можливостей
За наявних виробничих ресурсів виробник може виростити або 750 т картоплі, або 150 т озимої пшениці. Якщо він захоче вирощувати обидва види культури, то обсяги виробництва кожної з них відповідно зменшуватимуться. Ці співвідношення між видами продукції розташовані на лінії, яка відображає максималь-
не використання ресурсів. Так, точка А на лінії означає, що може бути вироблено 120 т озимої пшениці і 290 т картоплі, а точка С —
відповідно 60 і 450 т.
Однак у реальних умовах виробництво, як правило, не досягає стовідсоткового використання виробничих можливостей, що означає відносне зниження його ефективності. Саме така ситуація спостерігається в точці С. У даному випадку це означає, що потенційно, без зниження врожаю, наприклад, картоплі, можна виростити 90 т пшениці або, навпаки, при виробництві 60 т пшениці зібрати 750 т картоплі. Перед менеджером постає вибір — виробництво якого виду продукції слід збільшити? У будь-якому випадку зростання виробництва означає залучення додаткових наявних ресурсів. Саме використання цих ресурсів на виробництво певного виду продукції означає неможливість їх використання на виготовлення іншого виду продукції. Витрати, пов’язані із застосуванням цих ресурсів, називають альтернативними, або альтернативною вартістю. Вони пов’язані з тим ефектом, який могли б дати за альтернативних варіантів використання ресурсів. У нашому прикладі альтернативними витратами, пов’язаними зі зростанням виробництва пшениці, є витрати, які можна понести для збільшення виробництва картоплі.
Таким чином, рішення, яке приймає менеджер щодо вибору напрямів своєї діяльності, обсягів виробництва тощо, має свою ціну. Прийняття того чи іншого рішення і використання наявних ресурсів для його виконання означає неможливість здійснення іншого рішення за обмежених наявних ресурсів. Це явище в економіці має назву «упущена вигода», а аналіз альтернативних витрат часто використовують при прийнятті рішень у менеджменті.