1.3. Буддизм

Буддизм

Один із коренів буддизму — у ментальності індусів, у їхній надзвичайній чутливості, сприйнятливості, палкому фанатизмі. Засади буддизму сформував Шак’ямуні. Він залишив царський дім, дізнавшись про те, що життя приносить людині страждання, хвороби, смерть, пройшов посвячення у сентаїтів-відлюдників, але відповіді на свої запитання — одвічні запитання людства — не знайшов. Шакьямуні усамітнюється, і в нього настає просвітлення — він стає Буддою — істотою, наділеною досконалими моральними, розумовими та фізичними якостями.

Своє вчення Шакьямуні розділив на три частини: теорію, або догматику; моральність, або аскетику; практику, або споглядання. Його вчення — логічний висновок брахманізму — індуїзму про ницість життя; рід людський приречений на страждання. Якщо в індуїзмі поглинання душі закінчується Брахманом, то в буддистів поглинання душі у нірвані.

Спільним для цих релігій є й учення про переселення душ. Однак існує багато відмінностей.

Буддизм заперечує центр буття, світову душу, Брахмана. Відсутність постійності у світовому і земному житті — одна з максимів буддизму. Це велике Зло («вогонь, що пожирає весь світ»): «складне рано чи пізно має розпастися, те, що народилося, — померти». Явища зникають одне за одним, минуле, теперішнє й майбутнє знищуються, все минає, над усім тяжіє закон руйнування… Перед смертю всі рівні: багатий і бідний, шляхетний і ниций. Тіло людини — творіння чотирьох стихій: землі, води, вогню та вітру «Протягом усього життя тіло слугує джерелом пристрастей, хвилювань і мук. Настає старість, і з’являються хвороби — старий б’ється у передсмертних муках». Однак і смерть не звільняє людину від страждань. Вона знову народжується і знову помирає. Це «колесо, що обертається вічно».

Отже, буття є стражданням, і щоб його припинити треба знищити саме буття, «погасити його в нірвані».

Існує чотири істини: істина страждань, істина походження страждань, істина припинення страждань, істина про шлях, що веде до припинення страждань.

Будді приписують творчу силу, смисл вічного буття — вона може спускатися до душі істоти тваринного і навіть рослинного царства і знищується в нірвані — такі догмати Шакьямуні.

Той, хто хоче врятуватися, повинен дотримуватися правил, охороняти життя будь-якої живої істоти, поважати чужу власність. Забороняються спиртні напої, земні втіхи, прикраси, надмірність у їжі. Пропагується життя у добровільній бідності. Це доля значної частини суспільства доіндустріальної епохи.

«Утримуйся від усякого зла, твори добро, тримай у вузді свої думки», — такі засади вчення.

Як видно, витоки цього світосприйняття в Законах Ману. Але там основа — касти, у буддизмі їх немає. Хоча він проголошує рівність людей за походженням. Мораль Шакьямуні: «Сидіти краще, ніж ходити, спати краще, ніж бодрствовать, найкраще — смерть». У японському буддизмі нірвана може бути досягнута в земному цьому житті, а не тільки в «чистому».

Буддизм формує стійкість у боротьбі зі стражданнями, нечутливість до несправедливості, общинний колективізм, самовдосконалення, самореалізацію. Ці риси найяскравіше виявляються у японців, в’єтнамців, корейців.

Різновид буддизму — ламаїзм (Тибет, Монголія, Бурятія). Це так званий північний буддизм. Існує й китаїзований буддизм.