1.4. Економічне вчення меркантилістів
1.4. Економічне вчення меркантилістів
З XVI ст. в економіці країн Західної Європи відбувається ряд серйозних якісних зрушень, які свідчать про зміну типу економічної системи. Централізовано керована система феодального типу змінюється ринковою економічною системою, заснованою на переважно товарній формі господарських відносин. Цей перехід породжує необхідність вирішення комплексу завдань, які складають зміст процесу «первісного накопичення капіталу».
Нова економічна ситуація висуває нові вимоги до економічних знань. У ринковій системі рішення приймаються кожним учасником економічного процесу самостійно і під свою відповідальність. Тому різко зростає потреба в розумінні того, що відбувається в економіці, які в ній діють закономірності, щоб уникнути помилкових рішень, наслідки яких можуть бути досить болючими. Необхідність економічних знань стає масовою, що приводить до відокремлення їх у самостійну сферу, яка досліджує область господарських відносин. Економічні ідеї, до цього розчинені в різних формах суспільної свідомості, стають предметом спеціального аналізу і продуктом діяльності самостійних економічних шкіл. Першою такою школою стають меркантилісти, які спробували побудувати систему уявлень про громадську організацію, яка базується винятково на економіці.
Відображаючи специфічну ситуацію епохи первісного нагромадження, коли перші великі капітали формувалися в сфері торгівлі і грошового обігу, вони сконцентрували свою увагу саме на цих процесах (звідси їхня назва від іт. mercante — купець). Проголосивши метою господарської діяльності збагачення, вони звели багатство до грошової форми його вираження, і головний спосіб реалізації даної мети бачили в збільшенні кількості грошей у країні.
У залежності від рекомендованих методів вирішення цього завдання меркантилізм поділяється на два етапи: ранній і пізній.
Ранній меркантилізм ґрунтувався на політиці грошового балансу, тобто прагненні залишити в країні більше грошей, аніж вивезти за її кордони. Для цього рекомендувалося всіляко перешкоджати відтокові з країни золота і срібла, зобов'язувати імпортерів тратити зароблені гроші в даній країні, а експортерів — повертати назад у країну значну частину виторгу. Незабаром, однак, з'ясувалося, що збільшення кількості грошей не стільки збагачує країну, скільки веде до росту цін і падіння доходів населення.
Пізній меркантилізм ґрунтувався на ідеї активного торговельного балансу, тобто на прагненні залучити в країну більше грошей за рахунок перевищення товарного експорту над імпортом. Вирішення проблеми вбачалося в розвитку експортного виробництва, покровительстві вітчизняним торговцям шляхом надання їм пільг і преференцій, а також у створенні митних бар'єрів на шляху іноземних товарів.
Типовим виразником подібних поглядів був англієць Томас Ман (1571-1641), що у книзі «Багатство Англії в зовнішній торгівлі, або Торговельний баланс як регулятор нашого багатства» доводив вигідність для країни активної торговельної політики.
Меркантилісти пов'язували свої рекомендації з активним державним втручанням в економіку, адресуючи їх насамперед правителям, які повинні були проводити відповідну господарську політику. Ці надії французький меркантиліст Антуан де Монкретьєн (1575-1621) висловив у назві своєї роботи «Трактат по політичній економії», наголосивши, що в області економіки держава повинна здійснювати активну політичну діяльність. Винайденому ним термінові було суджене довге життя, оскільки він незабаром став позначати всю систему наукових уявлень про господарські процеси.
Інший французький меркантиліст, видний державний діяч епохи Людовика XIV Жан Кольбер (1619-1683), проводячи політику покровительства експортному виробництву, заборонив вивіз із країни сільськогосподарської продукції, чим істотно знизив ціни на неї на внутрішньому ринку. Ця політика була вигідна власникам мануфактур і торговцям, тому що дозволяла платити робітникам меншу заробітну плату і робила конкурентоздатнішою експортну продукцію. Однак перекачування засобів із сільського господарства нанесло істотного удару цієї галузі, від якого вона оправилася дуже не швидко. Концепція меркантилістів ще не була повною мірою науковою, оскільки вони торкалися поверхневого шару економічних відносин, скоріше, реєструючи їх, ніж аналізуючи з метою виявлення закономірностей. У той же час вони наштовхнулися на ряд закономірностей, властивих економічним процесам, які хоча і не змогли пояснити, але відзначили їхню наявність. Такі, наприклад, формулювання чистої кількісної теорії грошей, наявність взаємозв'язку між рівнем кредитного відсотка й економічною активністю, констатація витіснення дешевими грішми дорогих («закон Грешема»).
Меркантилістські ідеї отримали широке розповсюдження практично у всіх країнах, де відбувався перехід до ринкової економічної системи, і хоча вони були фрагментарні і найчастіше суперечливі, їхній вплив був досить помітним як в області господарської політики, так і в теоретичному осмисленні явищ, які спостерігалися.
1. Яким є зміст поняття «економічна думка»?
2. Назвіть перші писемні пам'ятки економічної думки?
3. У чому особливості вчення Ксенофонта про розподіл праці?
4. Які економічні основи моделі «ідеальної держави» Платона?
5. Що являє собою «рівняння обміну», запропоноване Аристотелем?
6. У чому різниця між економікою і хрематистикою?
7. Яка економічна позиція навчання раннього християнства?
8. Назвіть характерні ознаки методології середньовічних схоластів.
9. У чому сутність навчання Фоми Аквінського про «справедливу ціну»?
10. Які причини привели до виникнення самостійних економічних шкіл?
11. Поясніть різницю між ідеями раннього і пізнього меркантилізму.
12. У чому особливості меркантилістської політики Ж. Кольбера?
13. Які закономірності економічних процесів були виявлені і зафіксовані меркантилістами?