2.1. Предмет науки

2.1. Предмет науки

Наука «Економіка аграрних підприємств», як і політична економія, макроекономіка і мікроекономіка, є економічною наукою. Між ними є багато спільного, але існують істотні відмінності. Спільним для них є те, що всі вони досліджують виробничі відносини між людьми й дію економічних законів та закономірностей у процесі виробництва, розподілу і споживання матеріальних благ.

Істотна різниця між політекономією і макроекономікою, з одного боку, і економікою підприємств — з іншого, полягає в різних рівнях здійснюваного ними аналізу. Макроекономіка і політекономія досліджують економіку в цілому та її великі підрозділи. Вони аналізують такі агреговані параметри, як наприклад, валовий внутрішній продукт, загальна сума витрат і доходів, сукупний рівень цін і сукупний попит тощо. Образно висловлюючись, ці науки дають змогу пізнати економіку з висоти космічного польоту.

Мікроекономіка й економіка підприємств досліджують конкретні економічні суб’єкти — окремі підприємства і галузі, окремі домогосподарства — з акцентом на вивчення виробничих відносин і дії економічних законів та закономірностей при виробництві конкретних видів продукції чи прийнятті економічних рішень на рівні згаданих суб’єктів. При цьому аналізуються дохід і витрати окремих підприємств і домогосподарств, формування цін на конкретні продукти, поведінка трудових колективів підприємств, вдале або невдале використання їх можливостей та ін. На цьому рівні, за висловом американських економістів, вивчається вже не ліс, а окремі дерева з метою побачити зблизька деякі специфічні компоненти економічної системи. Таким чином, між політекономією і макроекономікою, з одного боку, та мікроекономікою й економікою підприємства — з іншого, існує таке спів­відношення, як між загальним і окремими : перші з названих наук вивчають загальне, другі — окреме.

Проте між мікроекономікою та економікою підприємств також є принципові відмінності. Мікроекономіка вивчає і досліджує діяльність окремих економічних суб’єктів усіх галузей народного господарства. На основі теоретичного аналізу вона пояс­нює, як і чому приймаються відповідні економічні рішення окремими підприємствами чи іншими економічними суб’єктами — робітниками, споживачами, власниками акцій, домогосподарствами. Крім того, мікроекономіка розкриває відносини суб’єк­тів економіки в процесі створення ринків у різних галузях народного господарства, пояснюючи при цьому взаємодію споживачів та виробників на конкурентному ринку певного товару та механізм встановлення цін на цей товар. Ця наука досліджує також коло питань, пов’язаних з впливом на ринки окремих товарів політики урядів і змін економічної кон’юнктури в інших країнах світу. Як бачимо, мікроекономіка теоретично аналізує економічні явища на нижчому рівні, спираючись на макроекономічну теорію.

Економіка аграрних підприємств є більш конкретною наукою. Об’єкт її дослідження — виробничі відносини й економічні закони та закономірності, що виникають і діють лише в аграрних підприємствах і враховують особливості сільськогосподарського виробництва в цілому. Таким чином, предмет цієї науки звужується до вивчення процесу розширеного відтворення в сільському господарстві й організаційних формах його функціонування — аграрних підприємствах.

Рушійною силою виробництва є потреби суспільства. Щоб їх задовольнити, потрібні ресурси — матеріальні, земельні, людські. Лише за їх допомогою можна виробити необхідні товари і задовольнити потреби людей. Ресурси — це продуктивні сили, які існують у тісній взаємодії з виробничими відносинами і в цій єдності створюють спосіб виробництва. У предмет «Економіка аграрних підприємств» не входить безпосереднє вивчення продуктивних сил сільського господарства як таких. Це — завдання природничих, технічних і технологічних наук. Наша наука досліджує продуктивні сили з погляду їх впливу на виробничі відносини на рівні підприємств, внаслідок чого ці відносини змінюються і вдосконалюються. Керувати цим процесом, впливати на його результат, досліджувати вплив виробничих відносин на розвиток продуктивних сил — одне із завдань цієї науки.

У розвиток сказаного зазначимо, що продуктивні сили (ресурси) обмежені, тому важливо досягти максимально можливого задоволення потреб за наявних обмежених ресурсів. Звідси стає очевидною необхідність раціонального використання їх як важливої умови збільшення виробництва товарів. Вивчення цієї проб­леми, обґрунтування можливостей для повнішого використання наявного виробничого потенціалу аграрних підприємств в умовах ринкових відносин — важливий сегмент предмета дослідження цієї науки. Складовою цього сегменту є і вивчення авансованого та влас­ного капіталу аграрних підприємств, їх структури, вартісної оцінки і джерел формування. Дана наука орієнтує на правильне розуміння суті позичкового капіталу, обґрунтовує критерії доцільності його залучення з урахуванням специфіки аграрного виробництва, дає рекомендації щодо оцінки фінансово-економіч­ного стану підприємств та розкриває основні методичні підходи до оцінки рівня ефективності використання авансованого й власного капіталу, обґрунтовує рекомендації для її подальшого підвищення.

Важливою складовою предмета науки «Економіка аграрних підприємств» є вивчення витрат виробництва і собівартості продукції. При цьому акцентується увага на розкритті суті собівартості продукції і методиці її визначення, обґрунтуванні критеріїв розподілу витрат на постійні та змінні, аналізі співвідношення «фактор-продукт» і використанні його результатів для вибору виробничих альтернатив за різного ступеня забезпеченості певним змінним ресурсам, на обґрунтуванні рекомендацій щодо зниження собівартості продукції й одержанні найбільшої економічної вигоди.

Предметом науки «Економіка аграрних підприємств» є також дослідження причин зміни обсягу виробництва продукції та її впливу на ціни і доходи підприємств. Ця наука вивчає якість сільськогосподарської продукції, обґрунтовує можливі напрями її підвищення і ступінь впливу на прибутковість виробництва, дає відповідь на запитання, що таке інтенсивність виробництва, як визначити економічний тип розвитку підприємств і які існують у сучасних умовах фактори формування інтенсивного типу, що забезпечує істотне підвищення ефективності виробництва. Значне місце відводиться вивченню спеціалізації аграрних підприємств. При цьому увага зосереджується на виробленні вміння правильно визначати галузеву структуру аграрних підприємств, їх виробничий напрямок, обґрунтовано оцінювати ефективність зрушень у співвідношенні окремих виробництв і здійснювати економічно доцільний добір галузей при формуванні перспективної галузевої структури підприємства з орієнтацією на задоволення потреб рин­ку і максимізації власних доходів. Дана наука дає змогу з’ясу­вати, чому і як впливає на ефективність підприємств підвищення рівня інтенсивності виробництва і поглиблення його спеціалізації з орієнтацією на задоволення потреб ринку.

Наука «Економіка аграрних підприємств» орієнтує підприємства на прийняття правильних рішень щодо економічної оцінки і вибору інновацій, зокрема здійснення нових капітальних проектів, впровадження нової технології, техніки й обладнання, придбання мінеральних добрив і хімічних засобів боротьби з бур’янами, шкідниками, хворобами сільськогосподарських рослин і тварин, застосування біологічних методів боротьби з ними та ін. Спираючись на цю науку, підприємства мають можливість проаналізувати альтернативні напрями інвестицій , керуючись критерієм максимізації доходу.

Вказана наука дає відповідь на запитання, чому приносить ефект агропромислова інтеграція, які існують її організаційні форми, як підвищити синергічний ефект у конкретних умовах поєднання сільськогосподарського і промислового виробництва. Вона розкриває суть прибутку як економічної категорії і методику його визначення на різних стадіях формування цього найважливішого кінцевого результату діяльності аграрних підприємств, дає рекомендації, як можна визначити ефективність виробництва на базі використання прибутку та здійснити її факторний аналіз, як збільшити масу прибутку завдяки мобілізації внутрішніх резервів і раціональному використанню чинників зовнішнього середовища, як розподілити доходи підприємства й оцінити його конкурентоспроможність. У предмет даної науки входить дослідження впливу державної підтримки сільського господарства на доходи підприємств, а також економічний аналіз доцільності та ефективності окремих важелів державного регулювання розвитку сільського господарства.

Наука «Економіка аграрних підприємств» широко використовує узагальнення і понятійний апарат макроекономіки та політичної економії. Але вона виробила і власні категорії й економічні принципи (узагальнення). Це дає змогу здійснювати чіткий аналіз, систематизацію й оцінку фактів, притаманних внутрішньому і зовнішньому середовищу підприємства, знаходити його місце в системі економічних координат. Згадані категорії та економічні принципи широко використовуються іншими конкретними агроекономічними науками, як наприклад, виробничий менеджмент, планування на підприємстві, матеріальне стимулю­вання на підприємстві. Тому щодо цих дисциплін наука «Економіка аграрних підприємств» виступає методологічною основою.