2.10. Афінська держава

Афінська держава була однією з найбільших у Стародавній Греції. У IX—VIII ст. до н. е. під час розкладу родового ладу відбулось об'єднання общин Аттики навколо Афін. Згодом владу в Афінах захопила родова аристократія (евпатриди), яка замінила басилевса і народні збори обраними зі свого середовища архонтами і посилила роль аристократичної ради — ареопагу. У цей період в Афінах сформувалося боргове рабство.

Внаслідок реформ правителя Афін Солона, тиранії Пісістрата і реформ Клісфена (VI ст. до н. е.) владу евпатридів було ліквідовано, експропрі­йовані ними землі повернуто збіднілим селянам, а боргове рабство ска­совано.

Афіни стали державою рабовласницької демократії, яку очолювали об­рана народними зборами громадян Рада п'ятисот, геліея (громадський суд) і Колегія з 10 стратегів.

Права й обов'язки громадян визначалися за майновим цензом. Експлуа­тація рабів, яких привозили до Афін і чисельність яких зростала, стала основою економіки.

Подальший розвиток Афін тісно пов'язаний зі зростанням морської могутності, з перемогою у греко-перських війнах, організацією Першого Афінського морського союзу (Делоський союз) і створенням Афінської морської держави, до якої належало близько 200 союзних міст-держав.

Найвищий розквіт Афінської держави та піднесення її могутності при­падає на час правління Перікла (443—429 рр. до н. е.). Афінська консти­туція цього періоду не зазнала помітних змін, але з ліквідацією майнового цензу і запровадженням оплати державних посад всі корінні громадяни Аттики чоловічої статі мали право брати участь в управлінні державою. Афіни перетворилися на центр не лише економічного і політичного, а й культурного життя Давньої Греції.

За часів Перікла жили такі видатні вчені, письменники і художники, як Геродот, Анаксагор, Софокл, Фідій та ін., було відбудовано Акрополь, спорудже­но його головний храм Парфенон тощо.

Агресивна зовнішня політика Афінської держави, спрямована на здобуття гегемонії в Греції, на економічне та політичне панування в інших районах Середземномор'я, наштовхнулась на сильного суперни­ка — Спарту, що зрештою призвело до Пелопоннеської війни (431 — 404 до н. е.), яка закінчилася поразкою Афін і розпадом Афінської морської держави. У IV ст. до н. е. Афінська держава переживала глибоку кризу, її спроби відновити свою могутність шляхом утворен­ня Другого Афінського морського союзу успіху не мали.