2.12. Греко-перські війни

Наприкінці VI ст. до н. е. для грецьких полісів виникла смертельна загроза з боку сусідньої могутньої Перської імперії.

Греко-перська війна датується 500—449 р. до н. е. Зазвичай її назива­ють греко-перськими війнами тому, що воєнні дії здійснювалися як ряд більш чи менш тривалих воєнних кампаній, їх було п'ять: 1) 500—494 рр.

до н. е.; 2) 492—490 рр. до н. е.; 3) 480—479 рр. до н. е.; 4) 478—459 рр. до н. е.: 5) 459—449 рр. до н. е.

Захопивши грецькі міста Малої Азії та острови східної частини Егей-ського моря, перська правляча верхівка розробила плани завоювання полісів Балканської Греції. Розвинуті грецькі поліси приваблювали персів не тільки своїм багатством, а й можливістю панування в Середземномор'ї.

Першим проти персів повстало місто Мілет у 500 р. до н. е. на чолі з Аристагом. За ним піднялися всі міста Малої Азії, що створили єдине командування і завдали поразки фінікійському флоту. Проте перси споря­дили флот із 600 суден і здобули перемогу. Після майже річної блокади було зруйновано Мілет, а незабаром приведені до покори й інші міста.

Причиною поразки повстанців стали різні військово-економічні по­тенціали супротивників.

Після придушення повстання перський імператор Дарій І мобілізував значні суходільні та морські сили і розпочав загарбання північного узбе­режжя Егейського моря. Проте ця спроба була невдалою. Після тривалої воєнної та дипломатичної підготовки перси розпочали нові воєнні дії про­ти Балканської Греції. Спочатку вони висадилися на о. Евбеї, а потім у північно-східній частині Аттики — біля м. Марафон.

Талановитий полководець Мільтіад відмовився від тактики оборони Афін, повів грецькі війська до Марафона і дав там персам рішучий бій. На Марафонській рівнині в бою стикнулися грецька фаланга1 та розсипні ряди персів. Розбивши персів на фланги, греки знищили центр перської армії. Загинуло 6 тис. персів і 195 важкоозброєних грецьких піхотинців. В Афіни було відправлено скороходця з радісною звісткою, який з вигуком "Перемога!" мертвий впав на агорі. У пам'ять про цей епізод на Олімпій­ських іграх було встановлено марафонську дистанцію в 42 км 195 м (відстань від місця битви до афінської згори).

Перемога афінян мала величезне морально-політичне значення. Вона засвідчила перевагу грецької військової організації.

Проте правляча верхівка персів не відмовилася від своїх планів. На­ступну, третю воєнну кампанію розпочав син Дарія І Ксеркс, який з усіх кінців імперії стягував війська в Малу Азію, споруджував флот, дбав про зброю і продовольство. Готувалася до війни і Греція: 31 поліс підписав угоду про військовий союз: об'єднувалися збройні сили і флот, будувалися порти, відбувалися постійні військово-морські навчання.

480 р. перси переправилися через протоку Геллеспонт, пройшли все фракійське узбережжя і Македонію. Греки обрали Фермопільську ущели­ну, якою проходила єдина дорога з Фессалії в Середню Грецію, своїм обо­ронним рубежем. Оборона Фермопіл мала обмежені цілі: перевірити боє­здатність персів, згуртувати в спільній битві союз грецьких міст і виклика-

1 Фаланга — щільно зімкнуте лінійне шикування піхоти для бою. Мала 8—16 рядів, по фронту займала до 500 м.

ти ненависть до загарбників. Вони були досягнуті. Підготовлена велика перська армія не змогла перемогти незначний грецький загін. Проте завдя­ки зраднику-фессалійцю Ксеркс зміг зайти грекам в тил, що змусило їх відступити. На місці залишилися лише спартанці, яким закон забороняв відступати. Всі вони героїчно загинули, їхній подвиг увійшов у світову історію як символ військової вірності.

Персам вдалося захопити Середню Грецію, зокрема й Афіни, але греки зберегли основні військові сили. У 480 р. грецький флот майже повністю знищив величезний перський флот, після чого Ксеркс відвів свої основні війська і рештки флоту в Азію, залишивши в дружній Беотії добірний корпус. Наступного року війська греків завдали поразки персам, знищивши більшу частину їхнього флоту.

Так було завершено напружену боротьбу греків з великою армією Ксеркса, яка підірвала військову могутність Перської імперії.

Стратегічна ініціатива перейшла до греків, які поставили перед собою нові завдання: звільнити від перського панування грецькі міста західної частини Малої Азії та проток. Проте після блискучих перемог греків над персами серед союзників почалися незгоди. Спарта практично вийшла з союзу. Одночасно Афіни стали центром тяжіння союзних сил і домагали­ся укладення нового, так званого Делоського військового союзу з об'єдна­ними збройними силами і флотом, спільною казною і військовою радою. Делоський союз називають Першим Афінським морським союзом. Афіни розпочали енергійні воєнні дії проти персів, які залишилися в багатьох місцях узбережжя Егейського моря, на островах і протоках.

Одночасно зміцнювалась оборонна система Афін — у разі небезпеки з суходолу, зокрема і з боку Спарти. Афіни перетворилися на неприступну фортецю. Греки звільнили ряд островів в Егейському морі, закріпилися на фракійському узбережжі, планували навіть завоювання міст у південній частині Малої Азії. Величезну роль у зміцненні позицій Афін відіграла перемога над персами у Малій Азії. Після неї посилились могутність Афін та їхня перевага в Делоському союзі.

Афіняни надавали підтримку демократичним елементам у багатьох союзних містах. Це не могло не спричинити невдоволення аристократич­ної Спарти, що підтримувала олігархію у Греції. Проте сильний землетрус і соціальні вибухи змусили Спарту звернутися до Афін по допомогу, яка згодом була відхилена. Скориставшись ситуацією, афінські Народні збори позбавили значних прав аристократичний ареопаг, що сприяло подальшій демократизації державного життя. Проте все це призводило до воєнних сутичок між Афінами і Спартою. У 457 р. до н. е. афінські війська після першої поразки від спартанців у повторній битві здобули перемогу.

Одночасно і війна з персами вступила в завершальну стадію. Послаблен­ня могутності Перської імперії та смерть Ксеркса викликали сепаратистські рухи в Єгипті. У цій ситуації Афіни допомогли єгипетським повстанцям військом і суднами. Після кількох перемог афінська армія зазнала поразки,

що змінило політичну ситуацію на користь Персії. Володіючи значними силами, Афіни в 450—449 рр. до н. е. відновили бойові дії проти персів, але зрештою відмовилися від своїх претензій на Східне Середземномор'я. У 449 р. до н. е. між Грецією і Персією було укладено мир, який юридична завершив греко-перські війни, закріпивши перемогу греків. Перський цар визнав незалежність усіх, грецьких полісів Малої Азії, зобов'язувався не вести воєнних дій проти греків, не вводити військо­вий флот в Егейське море і протоки. Греки брали зобов'язання не втручатися у справи Східного Середземномор'я та Єгипту.