2.18. Реформи Гракхів
Народні трибуни — брати Гракхи Тіберій (162—133 або 132 до н. е.) і Гай (153—121 до н. е.) походили зі знатного плебейського роду Семпро-ніїв і були представниками рабовласницької демократії, керівниками аграрного руху в Стародавньому Римі, об'єктивно спрямованого на. зміцнення рабовласницької Римської держави.
Тіберій запропонував проект аграрної реформи, за яким володіння державною землею обмежувалось (500—1000 югерів), решта землі конфіскувалася і розподілялась по ЗО югерів серед безземельних громадян. Проект мав відродити стан вільного селянства, що повинно було піднести боєздатність римської армії і разом з тим запобігти повстанням рабів. Проект було ухвалено Народними зборами, але він зустрів опір з боку Сенату. Під час чергових виборів народних трибунів сенатори вбили Тіберія і близько 300 його прихильників.
Справу Тіберія продовжив його брат Гай. Він дбав про спорудження шляхів, полегшив військову службу для селян, організував продаж деше-
вого хліба міській бідноті, добився видання закону про створення нових колоній в Італії і Африці (на території Карфагену), поставив питання про надання союзникам (італікам) прав римського громадянства. Останні два заходи Гая Сенат використав для боротьби з ним.
Проте під час виборів народних трибунів Гая не було обрано. Внаслідок провокації сенаторів, які не погоджувалися з його заходами, Гая і його прихильників вбили.
Незважаючи на трагічну загибель братів-реформаторів, їхню діяльність слід вважати одним із досягнень римської демократії.
Так, майже 80 тис. громадян одержали земельні ділянки. Проте успіх аграрних законів був частковим. Гракхи не усунули причин, які призводили до обезземелення селянства, прошарок нових земельних власників був незначний, відновити попередню селянську армію було вже неможливо.