2.3. Ціни експорту та імпорту

2.3. Ціни експорту та імпорту

Окремою групою цін є ті, що обслуговують зовнішньоторговельний оборот. Дані ціни мають такі специфічні риси:

відбивають зовнішньоекономічні зв’язки держави з іншими країнами;

перебувають у залежності від цін світових ринків, що відбивають умови виробництва та реалізації світового господарства.

Зовнішньоторговельні ціни використовуються в умовах експорту товарів та їх імпорту. Зовнішньоторговельні операції здійснюються, як правило, на базі цін основних світових товарних ринків.

Світова ціна є грошовим вираженням світової інтернаціональ­ної вартості товару. Вона формується під впливом попиту та пропозиції того чи іншого товару на світовому ринку, коливань валютних курсів тощо. Світові ціни перебувають під знач­ним впливом держави, що проводить регулювання зовніш-
ньоекономічної діяльності через ліцензування, квотування, субсидування експорту й імпорту. На світові ціни великий вплив чинить інфляція.

На експортовані товари всередині країни встановлюються спеціальні ціни і надбавки до них. На імпортовані товари ціни встановлюються на основі імпортної (контрактної) вартості з включенням витрат на закупівлю й поставку товарів до границі у валюті країни експортера. Далі імпортна вартість перераховується в національну валюту за офіційним курсом Національного банку України. До неї додаються податок на імпорт, мито, акцизи, ПДВ та інші платежі. Роздрібні ціни на імпортні споживчі товари встановлюються всередині країни, як правило, вільними, виходячи зі співвідношення попиту та пропозиції. Рівень світових цін враховується й у роздрібних цінах, і в тарифах на послуги, наприклад, у готелях для іноземців, у разі продажу споживчих товарів на іноземну валюту в спеціальних валютних магазинах.

Світова ціна — ціна, що відбиває найбільш представницькі угоди з даного товару на міжнародному ринку. Представницькими вважаються найбільш регулярні угоди, що проходять у вільному торгово-політичному режимі й у вільно конвертованій валюті. Щоб уникнути методичних помилок і різночитання, інфор­мація про світові ціни повинна бути доступною.

Наведемо основні види світових цін залежно від особливостей ринків різних товарів та джерела інформації про них.

Ціни міжнародних бірж (міжнародні біржові котирування) — ціни постійно діючого оптового ринку масових, однорідних товарів. Біржові ціни розраховуються і публікуються котирувальною комісією біржі в біржових бюлетенях, інформаційними, телеграфними агентствами, а також у масових періодичних видан­нях. Біржові ціни поширюються головним чином на сировинні товари. В даний час публікуються в основному офіційні біржові котирування, тобто ціни, за якими у рамках сесії пройшла найбільша кількість фактичних угод на ф’ючерсній основі, оскільки на сучасних біржах основна маса угод відбувається не заради купівлі-продажу реального товару, а заради висновку контрактів на купівлю і продаж товарів у спекулятивних цілях і з метою хеджування.

Відображення базисних умов в офіційних біржових котируваннях традиційне. Базисні умови формуються багато в чому під дією попередньої практики, коли угоди на біржі укладались тільки заради реального товару.

Біржові котирування за основними видами сировини й палива формуються на умовах цінової групи «F» (звичайно за умовами FOB). Дана категорія товарів має найбільш широку сферу застосування, реалізується у великих обсягах, тому продавець поставляє товар лише до базисних пунктів і основна транспортна складова в структуру ціни не входить. У міру звуження сфери вико­ристання товару спостерігається перехід від цінової групи «F» до груп «С» і «D», де продавець приймає на себе більший перелік витрат. Наприклад, світова ціна на 95 %-вий алюміній — це офіційне котирування Лондонської біржі металів на умовах CIF — порти Великобританії, а на 99 %-вий алюміній — на умовах фран­ко-склад Лондонської біржі металів (тобто ціни групи «D»), то-
му що алюміній цієї марки має значно більш вузьку сферу застосування, транспортується в порівняно обмежених обсягах і продавець приймає на себе велику частину витрат. Офіційні котирування міжнародних товарних бірж вважаються найкращим джерелом інформації про світові ціни, оскільки найбільшою мірою відповідають усім ознакам світової ціни, зазначеним вище.

Біржовий ринок — ринок конкурентний: продавці і покупці тут не зв’язані торговельно-політичними угодами і взаємною сис­темою заліків. Стандартність, однорідність біржових товарів зумов­лює регулярність та масштабність угод і, отже, регулярність подачі цінової інформації. Офіційні біржові котирування — це ціни фактичних угод, що найбільш повно відбивають ринкову кон’юн­ктуру. У силу названих причин біржові котирування є найбільш об’єктивною, методично ясною ціновою інформацією. Заради чис­тоти офіційних біржових котирувань комісійний збір на біржі включається в ціни непрофільних біржових товарів.

Довідкові ціни — ціни на товари, реалізовані каналами внутрішньої оптової і міжнародної торгівлі. Ці ціни розраховуються й публікуються об’єднаннями виробників у періодичній пресі, а також інформаційними агентствами та брокерськими фірмами. Довідкові ціни — це ціни продавців, а не ціни фактичних угод.
У довідковій ціні завжди передбачається «запас» на вторговування, що ускладнює використання довідкових цін в інформаційних цілях. Ці ціни поширюються на сировину, матеріали, паливо, хіміч­ну продукцію, прокат металів.

Розрізняють довідкові ціни експортерів та імпортерів. Довідкові ціни експортерів звичайно формуються на умовах FOB і характер­ні для сировинних товарів. Наприклад, світові ціни на нафту: FOB — порти Персидської затоки, FOB — порти Мексиканської затоки; світові ціни на папір: FOB — порти Фінляндії тощо. Довідкові ціни імпортерів формуються на умовах CIF, CIP і характерні для готової продукції. Довідкові ціни — це оптові ціни.

Ціни прейскурантів, каталогів, проспектів. Ці ціни розробляються виробниками на базисні види товарів масового виробниц-
тва. Прейскурантні ціни публікуються в галузевих виданнях.
Як правило, ці ціни не мають спеціальної експортної спрямованості, однак на ряд товарів (наприклад чорні метали) існують спеціальні експортні прейскуранти. Дана група цін — ціни продавців. У цьому їхня подібність до довідкових цін, але на відміну від них прейскурантні ціни бувають і оптовими (сировина, прокат, продукція машинобудування виробничого призначення тощо) і роздрібними (легкові автомобілі, швейні вироби тощо).

Прейскурантні ціни поширюються на стандартну продукцію широкого користування, для якої в основному характерні конкурентні ринки, тому під час розроблення прейскурантних цін у першу чергу враховуються ціни конкурентів. Через існування великої кількості позицій переліку прейскурантних товарів цінові показники публікуються з високим ступенем агрегування й усереднення.

Ціни пропозицій розробляються на продукцію дрібносерійного та індивідуального виробництва і повідомляються виробниками. З урахуванням особливого характеру продукції ціни можуть публікуватися в рекламних проспектах, бюлетенях, галузевих періодичних виданнях, але можуть і взагалі не публікуватися, а інформація про їх надсилається тільки за прямими каналами замов­нику. Ціни пропозицій — ціни продавців. Оскільки вони поширюються на нестандартну продукцію, на відміну від прейскурант­них цін вони характеризуються меншою агрегованістю, усередненістю, мають велику адресність.

Під час формування цін пропозицій через специфіку товарів у першу чергу враховується не кон’юнктура ринку, а внутрішньовиробничі умови. В основу розрахунку ціни можуть бути покладені витрати на виробництво продукції, використання параметричних, нормативно-параметричних методів, методів з урахуванням споживчого ефекту, експертних методів.

Ціни міжнародних товарних аукціонів — ціни, що діють на спеціально організованих на певний строк у заздалегідь обумовлених місцях ринках публічного продажу. Ці ціни поширюються в основному на продукцію сільського господарства, рибальства, мисливства, дорогоцінне каміння, твори мистецтва, тобто переважно нестандартну продукцію, що вимагає попереднього огляду і демонстрації. Ціни аукціонів на відміну від біржових цін установлюються тільки на наявний товар. Рівень стартової ціни визначається вартістю реалізованого товару, частотою проведення аукціону (чим більше регулярність, тим менше амплітуда коливань стартової ціни), а також підприємницькими здібностями продавця. Рівень ціни фактичної реалізації залежить від кон’юн­ктури ринку і професійних здібностей аукціонника (працівника, що веде торги).

І стартова ціна, і ціна фактичної реалізації суттєво залежать від рівня аукціону, його репутації на світовому ринку.

Міжнародні аукціони — зазвичай великі акціонерні компанії, що монополізують торгівлю даним товаром. Вони скуповують товар у виробників і перепродують його оптовим посередникам.

Іншою формою організації аукціону є спеціалізовані брокерські фірми, що займаються перепродажем товарів на умовах комісії за дорученням своїх клієнтів — продавців і покупців. Клієнти в аукціоні не беруть участь, а виплачують брокерам вина­городу.

Улаштовувачі аукціонного продажу можуть одержувати винагороду як різницю цін покупки і продажу товару, у вигляді комісійного відсотка від вартості і рівня ціни продажу.

Ціни міжнародних торгів — ціни спеціалізованої форми міжнародної торгівлі, заснованої на видачі замовлень на постачання товарів чи розміщенні підрядів на проведення певних робіт. Даний вид цін часто є об’єктом втручання держави. Цінова інформація аукціонів і торгів переважно нерегулярна і закрита. Дуже важливою ціновою інформацією є ціни фактичних угод під час укладання прямих міжнародних контрактів. Ці ціни найбільш об’єктивно відбивають кон’юнктуру ринку. Однак свіжа інформація про них є комерційною таємницею.

Якщо немає інформації про абсолютні рівні цін, необхідні цінові рівні визначають розрахунковим шляхом. Для цього використовують середні, питомі показники матеріаломісткості, трудоміст­кості, фондомісткості, рентабельності у галузях. Дані показники публікуються в міжнародних статистичних збірниках.

З огляду на велику різноманітність інформації про світові ціни, необхідно знати хоча б основні правила її використання.

Не слід обмежуватися локальними ціновими показниками, навіть оперативними, необхідно аналізувати динамічні ряди цін. Це підвищує коректність та об’єктивність цінових показників, особливо якщо вони є не цінами фактичних угод, а цінами продавців. Аналіз цін за тривалий час дозволяє чіткіше визначити ціновий «припуск» продавця і нівелювати спекулятивні коливання цін.

Якщо товар реалізується не на одному ринку, необхідно ретель­но зіставляти ціни всіх форм організації торгівлі. Наприклад, багато сировинних товарів реалізуються і через біржу, і за прямими контрактами (нафта, мазут). У цьому разі аналізуються і біржові котирування і довідкові ціни.

Стосовно нестандартної продукції, для якої характерні ціни пропозицій, необхідно:

взяти до уваги ціни пропозицій не однієї фірми, а хоча б трьох-чотирьох (міжнародний досвід);

стежити, щоб це були провідні фірми-виробники, а не посередники;

з’ясувати, чи не є ціни, взяті як інформація, внутрішньокорпоративними, трансферними цінами. Ці ціни покликані не відбивати кон’юнктуру світового ринку, а розв’язувати внутрішньокор­поративні завдання.

Варто також пам’ятати, що чим меншою є регулярність, масштабність угод і однорідність продукції, тим менш коректною є цінова інформація, тим більшої методичної обробки вона вимагає для використання як орієнтир.