3. 8. Чингісхан та його походи
Власне ім'я Чингісхана — Темучін (бл. 1155—1227). Він народився в сім'ї вождя родоплемінного об'єднання. Його рід кочував у долині річок Онону і Керулену — на території сучасної Монголії.
Його батька отруїли кровні вороги татари, а родичі відвернулися від їхньої сім'ї. Життя було голодним, але двох дітей вдова виростила і вигодувала. Коли Темучін виріс, родичі, злякавшись помсти, схопили його і забили в колодки, але він зміг втекти.
Природний розум та мужність забезпечили Темучінові популярність серед монгольських племен, навколо нього згуртувалися перші соратники. Однак доля знову завдала йому удару — його дружину було розгромлено чжурчженями, а сам він 11 років був чжурчженським рабом і носив колодки. Але знову втік і зумів зібрати колишніх прихильників. Чингіс-хан склав для свого війська кодекс правил, які визнали ті, кому набридли родові обмеження, хто мріяв про славу, добробут, владу негайно і готовий був задля цього ризикувати життям. Ці правила передбачали смерть за зраду, обман, убивство, крадіжку, недисциплінованість і порушення принципу взаємодопомоги.
Наприкінці XII — на початку XIII ст. Чингісхан, перемігши в багаторічній міжусобній боротьбі ряд монгольських родів, об'єднав під своєю владою кочові племена монголів і створив ранньофеодальну державу — централізовану військову деспотію, метою якої стало завоювання і пограбування сусідніх народів. 1206 р. на з'їзді (курултаї) монгольської знаті Темучін був проголошений Чингісханом (великим ханом), правителем усіх монголів.
У XIII ст. військо Чингісхана підкорило Сибір, Північний Китай, Середню Азію, спустошивши і зруйнувавши міста Самарканд, Бухару, Ургенч, Ходжент, Мерв, Термез та ін.
1221 р. військо Чингісхана вдерлося до Азербайджану та Грузії, пройшло через Кавказ і дійшло до Криму.
1223 р. війська Чингісхана здійснили грабіжницький похід на руські землі. Того ж року монголи, завдавши поразки руським князям .та половцям на р. Калка, повернули на Булгарію.
Незадовго до смерті Чингісхан розподілив завойовані землі (улуси) між своїми синами Джучі, Джагатаєм, Угедеєм і Тулуєм. Нащадки Чингісхана продовжували загарбницькі війни проти народів Азії та Європи.
Навала монголів, очолювана Чингісханом, призводила до руйнування міст та винищення населення і надовго затримала соціально-економічний розвиток підкорених народів.