3. 9. Адресація в Інтернеті
Унікальні номери, що використовуються для ідентифікації комп'ютерів, підключених до Інтернету, називаються IP-адресами.
IP-адреса складається з 4 номерів (кожний з них за своєю величиною не більше ніж 255 у десятковому записі). Вони відокремлюються один від одного крапками. Наприклад, 192.33.33.22, 155.66.77.1 — це IP-адреси. Крайнє ліве число означає номер великої мережі, числа, що знаходяться праворуч, — означають більш дрібні ділянки мереж і так далі, поки не дійдемо до конкретного комп'ютера. З таким представленням адреси існує багато проблем. Вони дуже важко запам'ятовуються і є довгими. Щоб полегшити розуміння адреси, почали використовувати спеціальні назви (наприклад, dlab.kiev.ua). Таке ім'я називається доменним. З такими адресами легше працювати, тому що доменні імена мають постійну структуру, дивлячись на яку можна легко зрозуміти, якій організації належить ім'я.
Система доменних імен (DNS), що характеризує комп'ютери й установи, у яких вони розміщені, упорядкована дзеркально щодо цифрової IP-адресації. Якщо в IP-адресі найбільш загальна частина зазначена ліворуч, то в доменних іменах вона розміщена праворуч. Доменні імена можуть багато розповісти про кожну конкретну адресу. Це видно з подальшого опису:
com — комерційні домени СІЛА, тобто ці домени належать фірмам або компаніям;
edu — домен для комп'ютерів навчальних установ; gov — домен верхнього рівня для комп'ютерів урядових
структур;
mil — домен для комп'ютерів військового відомства; net — домен для установ, що керують мережами; org як правило, використовується для приватних компаній, що не належать до вище зазначених категорій.
Якщо .com,.gov,.mil використовуються для американських установ, то для інших країн існують особисті домени верхнього рівня. Наприклад: .иа — Україна; .de — Німеччина; .ch — Швейцарія; .it — Італія.
Тепер можемо сформулювати ще одне визначення Інтернету.
Інтернет — глобальна інформаційна мережа, компоненти якої логічно взаємопов'язані один з одним за допомогою унікального адресного простору, яка здатна підтримувати зв'язок за допомогою сімейства протоколів TCP/IP, їх розширень або інших IP сумісних протоколів.
Інтранет за допомогою спеціального пристрою, що називається шлюзом, з'єднується проводкою (проводною лінією і не тільки), яку ще називають виділеною лінією, з постачальником послуг Інтернет-провайдером
Що таке Інтранет? Компанії і громадські організації вже зрозуміли, що користуватися послугами публічної мережі Інтернет куди дешевше, ніж мати свою особисту мережу. Також у своїй справі компанії почали використовувати приватну мережу Інтернет для внутрішнього зв'язку між своїми регіональними відділами і філіями. Такі приватні мережі одержали назву Інтранет (внутрішня мережа). Інформація, що передається по внутрішній мережі, є частиною бізнес операцій компанії, тому вона закрита від перегляду сторонніми особами. Доступ до інформації мають особи, у яких є дозвіл від компанії, що володіє даною внутрішньою мережею. Доступ до Інтернету здійснюється через різні канали зв'язку. Великі організації поєднують свої комп'ютери в Інтранет Для передачі інформації між комп'ютерами через телефонні лінії використовують спеціальні пристрої — модеми. Модем набирає телефонний номер, зв'язується з іншим модемом, перетворює цифрові дані в електричний сигнал спеціальної форми, придатний для передачі телефонними лініями, і здійснює прийом-передачу даних. Окремі користувачі можуть приєднатися до провайдерів за допомогою звичайних телефонних каналів, які називаються комутованими лініями (малюнок 3.6).