3.1. Суть, завдання, зміст і показники поточних (річних) планів

3.1. Суть, завдання, зміст і показники поточних (річних) планів

Річний (поточний) план сільськогосподарського підприємства — це науково обґрунтована програма його виробничо-фінан­сової діяльності на календарний рік. У ньому передбачається також комплекс організаційно-економічних, агрозооветеринарних, технічних і фінансових заходів, що забезпечує найбільш раціональний обсяг і структуру виробництва, рівень прибутку і рентабельності господарства, підвищення його конкурентоспроможності, а також сприяє розв’язанню соціальних питань. Річний план ґрун­тується на перспективних планах господарства, є їх конкретизацією і деталізацією на певний рік.

Головними завданнями при розробці річного плану є мобілізація внутрішніх резервів підприємства на збільшення виробництва і реалізації продукції, підвищення її якості та конкурентоспромож­ності, зростання продуктивності праці, зниження собівартості продукції і якнайповніше використання ресурсного потенціалу, збільшення прибутку (валового доходу), підвищення рівня рентабельності виробництва, зростання добробуту працівників підприємства. Особливу увагу при цьому звертають на врахування ринкових умов, на недопущення диспропорцій і встановлення раціональних пропорцій, збалансованості між обсягами виробництва і матеріально-технічними та фінансовими ресурсами, капітальними вкладеннями.

Річні плани сільськогосподарські підприємства розробляють, як правило, за типовими формами, рекомендованими Міністерством аграрної політики України, що полегшує планово-аналітичну роботу. Для вузькоспеціалізованих підприємств запроваджено додаткові таблиці до річного плану в тих галузях (овочівництво, садівництво та ін.), щодо яких його форми не повною мірою відображають специфічні особливості виробництва. Вони є частиною плану і узгоджуються з ним за відповідними показниками.
У разі необхідності підприємства вносять у ці форми зміни, що враховують особливості підприємств.

Порядок розробки планових показників і заповнення відповід­них форм річного плану викладено у «Методичних рекомендаціях по складанню бізнес-плану розвитку сільськогосподарського підприємства», затверджених Міністерством аграрної політики України [86]. Ці форми річного плану і методичні рекомендації з його складання вигідно відрізняються від тих, що розроблялись до 2001 р. («Річний план економічного і соціального розвитку сільськогосподарського підприємства»). Вони зорієнтовані на врахування підприємством вимог ринку (введено нові розділи «Характеристика підприємства», «Ринкова діяльність», «План маркетингу», «Інвестиційний план», «Ризики підприємства та запобіжні заходи») і за структурою мало чим відрізняються від традиційного бізнес-плану (див. тему 17).

Разом з тим слід зауважити, що потрібно чітко дотримуватись загальноприйнятої у світі термінології. Зокрема, не слід називати річний план бізнес-планом, адже між ними є істотна різниця: проект (а бізнес-план є проектом), як правило, разовий, неповтор­ний та орієнтований тільки на розвиток, а план будується за принципом багаторазовості і в ньому може реалізовуватись стратегія не тільки розвитку, але й стабілізації чи виживання. Це стосується і поняття «організаційний бізнес-план, що визначає довготермінову стратегію діяльності підприємства» [85, с. 9]. У цьому разі слід використовувати поняття стратегічний план підприємства.

Річний план підприємства охоплює всі сторони діяльності підприємства [86] і має, як правило, 12 розділів. Перший розділ «Резюме» хоч і стоїть першим, але пишеться в останню чергу, оскільки містить короткі (дві-три сторінки тексту) висновки з кожного розділу плану (див. підрозд. 17.3). Зокрема, у ньому визначають місію та головні цілі підприємства, шляхи їх досягнення, канали реалізації продукції, фінансові результати, потреби в інвестиціях, строки їх повернення і застава.

У другому розділі «Характеристика підприємства» дається коротка довідка про історію підприємства, наводяться дані про склад засновників з визначенням їхньої частки у статутному капіталі, зазначається його місцезнаходження, виробничий напрям, міжгосподарські зв’язки, організаційна структура, структура управ­ління та кадровий склад управління підприємством, наводяться дані про фінансово-економічний стан підприємства за останні три роки, намічаються перспективи розвитку підприємства і його внесок у розвиток регіону, громадську та соціальну активність.

Третій розділ — «Ринкова діяльність» — містить дані про ринок продукції і послуг основних засобів виробництва та матеріальних ресурсів, які реалізує або купує підприємство. Наводяться також дані про ринок робочої сили за категоріями працюючих.

У четвертому розділі «План маркетингу» дається опис ринків збуту за видами продукції, визначається стратегія маркетингової діяльності у сфері виробництва, фінансової діяльності, розширення існуючих і пошуку нових ринків збуту продукції, залучення інвесторів, складається план каналів реалізації, обсягів продажу і цін за видами продукції, план витрат на збут.

П’ятим розділом плану є «Виробнича програма». У сільськогосподарських підприємствах вона охоплює виробничі програми з рослинництва, тваринництва та підсобних промислових виробництв. У виробничій програмі з рослинництва наведено дані про склад земельних угідь, план заходів щодо їх поліпшення, а також про структуру посівних площ, рівень урожайності та планові заходи з її підвищення, валовий збір і баланс продукції рослинництва. Окремо показано потребу господарства у насінні, подано план заготівлі та внесення органічних і мінеральних добрив, застосування пестицидів. Виробнича програма з тваринництва містить дані про планову продуктивність тварин, оборот стада за видами худоби та птиці, план відгодівлі й нагулу тварин, план парування та надходження приплоду, розрахунок потреби в кормах і підстилці і, нарешті, план виробництва продукції тваринництва та її розподілу. У виробничій програмі підсобних промислових виробництв передбачаються планові обсяги виробництва і реалізації продукції допоміжних підприємств з переробки сільськогосподарської продукції, виготовлення будівельних матеріалів, виробів з відходів промисловості, цехів-філіалів на договірних засадах, підсобних промислів, збору дикорослих плодів та ягід тощо.

Особливої уваги при обґрунтуванні виробничої програми підприємства та інших розділів плану потребує планування науково-технічного прогресу. У річному плані підприємства план освоєння досягнень науки, техніки, передового досвіду та вдосконалення організації праці визначає напрями, обсяги, місця і строки освоєння інновацій, а також економічну ефективність і розміри стимулювання.

Шостий розділ — «Основні засоби виробництва» — містить дані про їхній склад, структуру і рух, а також про амортизацію.

У сьомому розділі — «Енергетика» — подаються дані про наявність, нормативи, потребу і придбання сільськогосподарської техніки, планові обсяги механізованих робіт і використання енергетичних засобів, нормативну потребу і вартість паливно-масти­льних матеріалів, твердого палива, електроенергії, план роботи обслуговуючих виробництв (автопарку, живого тягла, електрогосподарства і т. д.), а також план витрат і обчислення собівартості одиниці роботи.

У восьмому розділі — «План з праці й соціального розвитку колективу» — наведено планові показники зростання продук­тивності праці, визначено потребу в робочій силі щодо всіх категорій працівників, а також джерела її задоволення, фонди і се-
редній рівень оплати праці за категоріями працюючих. Намічено заходи соціального розвитку колективу в плановому році: підготовка і підвищення кваліфікації кадрів, поліпшення умов праці й соціально-побутових умов, підвищення життєвого рівня, задоволення потреб духовного і фізичного розвитку членів колективу, розвиток особистого підсобного господарства.

Дев’ятий розділ — «План витрат і визначення собівартості продукції» — містить кошторис витрат на виробництво за елемен­тами та статтями у рослинництві, тваринництві, промислових та обслуговуючих виробництвах, розрахунки зниження собівартості продукції, плановий її рівень за окремими видами продукції.

Десятий розділ — «Фінансовий план» — об’єднує план реалізації продукції, одержання валового доходу і прибутку господарства та їх розподілу, відомості, що стосуються доходів і витрат господарства, взаємовідносин з держбюджетом, кредитних взаємовідносин. Детально, за місяцями року розробляється циклограма реалізації продукції, робіт та послуг, надходження грошових коштів та їх витрат, прогноз цін за видами продукції та каналами реалізації. Цей розділ синтезує і відображає у грошовому виразі кінцеві результати виробничо-господарської та фінансової діяльності підприємства.

В одинадцятому розділі — «Інвестиційна діяльність» — наведено план капітальних вкладень і джерела їх фінансування, розрахунок потреби в довгострокових кредитах, перелік кредиторів, строки повернення кредитів, гарантії інвесторам та парт-
нерам.

В останньому, дванадцятому розділі — «Ризики підприємства та запобіжні заходи» — розглядаються можливі ризики, характеристики збитків та їх суми, а також план запобіжних заходів з їх мінімізації. Подається також план захисту довкілля та безпеки виробництва.

Кожен розділ річного плану складається з кількох форм з розрахунками, які є в самому бланку плану і в робочих таблицях до нього (останні в органи вищого рівня не подають). Форми і розрахунки взаємозв’язані між собою у межах одного або декількох розділів плану. Узгодження і взаємозв’язок розділів, визначення обґрунтованих, правильних пропорцій між обсягом продукції і необхідними для її виробництва матеріально-грошовими і трудовими ресурсами забезпечуються складанням балансових розрахунків. У річному плані розробляються такі баланси: натуральні (земельних угідь, насіння і садивного матеріалу, кормів, добрив, енергетичних ресурсів та ін.), трудові (баланс робочої сили) та грошові (фінансовий план).

Однією з головних проблем методології планування є вибір системи показників, що характеризують зміст планів, умови їх виконання і є основою для оцінки діяльності підприємства та його підрозділів. Усю систему показників планів за найсуттєвішими ознаками можна розділити на такі групи:

за економічним змістом — натуральні та вартісні. Натуральні показники призначені для матеріально-речового виразу та обґрунтування плану: кількість продукції, що виробляється, та її якість; необхідні матеріали за їх видами (корми, добрива, насіння тощо), технічні засоби. Вартісні показники використовують для характеристики загальних обсягів виробництва, темпів його розвитку, розмірів витрат, доходів та ін. Між ними існує тісний зв’язок і взаємозалежність. Вартісні показники обчислюються на основі натуральних. У той же час за допомогою узагальненої вар­тісної оцінки витрат та результатів стимулюють використання ресурсів, зростання ефективності виробництва;

за економічним призначенням — кількісні та якісні. Перші характеризують абсолютні обсяги виробництва і використовуваних ресурсів: обсяг продукції, чисельність працюючих, виробничі фонди тощо. Другі відображають ефективність використання виробничих ресурсів і всього процесу виробництва (урожайність культур і продуктивність худоби, продуктивність праці, матеріаломісткість, фондовіддача, собівартість одиниці продукції тощо);

за способом характеристики предмета — абсолютні й відносні. Якщо перші характеризують те чи інше явище абсолютно, без порівняння з іншими показниками, то другі дають змогу зробити таке порівняння. Наприклад, вартість валової продукції сільського господарства і витрати на її виробництво як абсолютні показники дають інформацію про абсолютні їх розміри. Відношення ж вартості валової продукції до витрат на її виробництво дає відносний показник — коефіцієнт віддачі витрат.