3.15. Занепад Тевтонського ордену

Кінець XIV — початок XV ст. — період розквіту військової могутності Тевтонського ордену, що одержував велику допомогу від західноєвропей­ських феодалів і Папи Римського. У боротьбі проти цієї грізної сили об'єд­налися польські, російські та литовські війська. 1409 р. між Тевтонським

орденом, з одного боку, та Польщею і Литвою — з іншого, знову спалахну­ла війна, що отримала назву Великої. Вирішальна битва між армією ордену та польсько-литовсько-російсько-українськими військами відбулася 1410р. під Грюнвальдом.

Епохальне значення битви полягає в тому, що було ліквідовано військову і політичну могутність тевтонців, розвіяно їхні плани панування в Східній Європі. Марно орден шукав допомоги у Папи і у Вселенських соборів, що в цей час намагалися зміцнити розхитаний авторитет католицької церкви.

Під об'єднаними ударами Польщі і повсталих міст Тевтонський орден був змушений визнати себе переможеним і відмовитися від політичної самостійності. Згідно з умовами Торунського миру, що був укладений 1466 р., Польща отримала поморські землі з Гданськом, Кульмську землю та частину Пруссії. Інші землі, що залишалися за орденом, стали васальни­ми володіннями Польщі. Магістр ордену зобов'язувався складати присягу польському королеві і позбавлявся права самостійно укладати договори і оголошувати війну.

У першій чверті XVI ст. історія Тевтонського ордену була багата на цікаві події. 1525 р. гросмейстер тевтонців Альбрехт Гогенцоллерн в'їхав до Кракова — столиці Польщі — в білому плащі "священного воїнства", прикрашеному чорним орденським хрестом, а вже через тиждень підпи­сав з Польщею мир не як гросмейстер ордену, а як герцог Пруссії, що перебувала у васальній залежності від польського короля Сигізмунда. Згідно з умовами договору, всі старі привілеї, якими користувались тевтонці, втрача­лися, однак всі права і привілеї прусського дворянства (майбутнього юн­керства) залишалися в силі. А ще через день на старому ринку Кракова Альбрехт, стоячи на колінах, присягнув на вірність королю польському.