3.3. Виробничі бюджети

3.3. Виробничі бюджети

В останні роки ряд аграрних підприємств України почали, враховуючи досвід фермерів Заходу [37, с. 369—404; 64, с. 144—165, 384—389, 439—448], складати виробничі бюджети. У країнах з ринковою економікою розробка бюджету, як одного із найважливіших інструментів внутрішньогосподарського планування, пройшла довгий і складний шлях розвитку. На сьогодні бюджетування являє собою цілісну систему, що включає всі основні питання: від обґрунтування цілей і задач до контролю його виконання на всіх стадіях. За визначенням Інституту дипломованих бухгалтерів з управлінського обліку (США) бюджет — це кількісний план у грошовому вираженні, підготовлений і прийнятий до визначеного періоду, який звичайно показує планові величини доходів і витрат, що повинні бути досягнуті протягом цього періоду, і капітал, який необхідно залучити для досягнення даної мети.

Виділяють дві групи бюджетів: операційні та фінансові. У свою чергу, операційні бюджети складаються з бюджетів: продажу, виробництва, прямих матеріальних витрат, прямих витрат на працю, виробничих накладних витрат, збутових та адміністративних витрат, прибутків і збитків. Фінансовий бюджет складається з бюджету готівки і прогнозу балансового звіту.

На відміну від формалізованого звіту про прибутки і збитки чи бухгалтерського балансу бюджет не має стандартизованих форм, яких варто строго дотримуватись. Організація може створити свої форми бюджету. Однак завжди слід дотримуватись важ­ливого правила: інформація , що міститься в бюджеті повинна бути настільки точною, визначеною і значущою для її одержувача, настільки це можливо і доцільно.

Сільськогосподарські підприємства розробляють часткові та загальні бюджети, бюджети готівки і бюджети галузей. При цьому Е. Касл наголошує, що «…бюджети складаються з метою розробки планів і напрямів діяльності підприємства на основі оцінки альтернатив…. Бюджет виявляє лише більшу чи мен­шу ступінь доходності заходів, що передбачаються, порівняно з існуючою ситуацією. Він не визначає найбільш ефективних напрямів використання ресурсів. Такі напрями можна визначити, користуючись декількома бюджетами, складеними для різних обставин. Бюджет — це логічно вивірений інструмент вивчення альтернативних напрямів господарської діяльності, а також оцінки ефективності кожного з цих напрямів»[64. с. 144]. Особливо ефективне бюджетування на основі комп’ютерних технологій, зокрема тому, що дозволяють реалізувати сценарій «якщо». Моделюючи різні ситуації, менеджер вибирає найкращий спосіб дії з набору альтернатив.

Частковий бюджет використовується для оцінки ефективності альтернативних рішень, які зачіпають окремі сторони господарської діяльності, не змінюючи підприємства в цілому. У частковому бюджеті розглядаються лише доходи і витрати, що підлягають змінам. Він є різновидом маржинального аналізу. Кін­цевим результатом розробки такого бюджету є визначення приросту або зниження прибутку від запланованих змін. Прикладами господарських змін, для оцінки яких використовуються часткові бюджети можуть бути: включення нової галузі, яка не впливає на інші види діяльності (створення промислових виробництв); придбання техніки замість її підрядного використання; застосування гербіцидів замість ручних і механізованих операцій для боротьби з бур’янами; вибір раціональних строків реалізації зерна. Залежно від їх ефекту передбачувані зміни чи альтернативні господарські рішення на підприємстві можуть приймати одну з трьох форм:

1. Затрати-випуск. Така зміна збільшує або зменшує величину вводимого ресурсу з наступним ефектом на випуск продукції. Наприклад, збільшення норми внесення добрив чи використання пестицидів.

2. Затрати-затрати. Один ресурс змінюється на інший без зміни випуску  продукції. Прикладами можуть бути наймання техніки, замість її купівлі, перехід до інших способів обробітку ґрунту. У підрозділі 8.3. наведено такий бюджет при обґрунтуванні підвищення ефективності садівництва за рахунок запровадження індустріальних способів зберігання яблук у фермерському господарстві

3. Випуск-випуск.  Зміни видів господарювання. Наприклад, рілля стає пасовищем, кукурудза заміняє в господарстві ячмінь.

Часто зустрічаються поєднання цих трьох видів змін. У підрозділі 17.3. наведено приклад такого поєднання, коли при обґрунтуванні шляхів підвищення ефективності і збільшення обсягів виробництва яєць на птахофабриці за рахунок виробництва власних комбікормів було розглянуто ряд альтернативних варі-
антів. Приклади складання часткових бюджетів наведені в [37,с. 372—386; 52, с. 162—164; 64, с. 145—150].

Загальний бюджет включає в себе всі витрати і доходи підприємства і застосовується, коли альтернативні рішення зачіпають всі або більшість факторів виробництва. Хоч такі значні перетворення не дуже часті, їх наслідки через їх значущість вимагають всебічного аналізу. Прикладами таких змін, оцінювати які покликаний загальний фінансовий бюджет, можуть слугувати істотні зміни в галузевій структурі підприємства, значне збільшення його розмірів, запровадження нових методів, таких як іригація. Яскравим прикладом розробки такого бюджету є зміна спе­ціалізації фермерського господарства з типово рослинницького на виробництво молока [98, с. 91—102]. Приклади складання загальних бюджетів наведені також в [37, с. 390—404; 64, с. 151—160].

Розробляють також бюджети галузі, що містять такі частини як «Дохід», «Змінні виробничі витрати», «Постійні виробничі витрати», «Результативні показники». Бюджет галузі охоплює весь виробничий процес і характеризує прибутковість виробництва. Методичні питання розробки бюджетів галузей рослинництва розглянуті в [52, с. 158—162; 64, с. 384—389], а тваринництва — в [64, с. 439—448].

Що ж стосується бюджету готівки, то питання його розробки на прикладі СВК «Перемога» детально висвітлений у підрозділі 14.5, а також  в [64, с. 161—165].

До особливостей розробки виробничих бюджетів порівняно з прийнятою практикою планування та бухгалтерського обліку в аграрних підприємствах України слід віднести:

виробничий бюджет відображає прибутковість виробництва в цілому по галузі, а не окремого виду її продукції. Наприклад, молочне скотарство дає декілька видів продукції (молоко,  приплід, вибракувані корови та гній) і тут визначається прибутковість галузі, в той же час як в бухобліці  зазначені види продукції розглядаються  як самостійні і прибутки (збитки) розраховуються по кожній продукції окремо. Зокрема, витрати у молочному виробництві включають всі витрати на утримання корів (молочних і вибракованих на відгодівлі), витрати на вирощування нетелів для основного стада за мінусом витрат, що відносяться на приплід, який буде відгодований та реалізований (бички і зверхремонтні телички). Останні розглядаються як окреме виробництво;

продукція власного виробництва, що використовується для внутрішньогосподарського споживання (корми, гній, молоко для громадського харчування, випоювання телят і поросят; насіння і т.п.), оцінюється не за собівартістю, а за можливими цінами реалізації на ринку. [52, с. 158—161; 64, с. 443].