Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

3.4. Хімічне консервування зернових мас

Хімічне консервування зернової маси або окремих її ком­понентів відбувається під впливом різних хімічних речовин, що приводять зерно до стану анабіозу або абіозу. При цьому припиняються всі біологічні зміни, в тому числі частково гальму­ються дихальні функції зерна та життєдіяльність мікроорганіз­мів — грибів, бактерій, дріжджів. Для досягнення такого ефекту хімічними препаратами з інгібувальними властивостями обробля­ють усю зернову масу.

У практиці сільського господарства застосовують такі види хіміч­ного захисту зерна і насіння: 1) завчасне протруювання; 2) консер­вування фуражного зерна з підвищеною вологістю.

Завчасне протруювання дає змогу захистити насіння від роз­витку фітопатогенної мікрофлори (різних видів сажки, гельмінтос-порозів, фузаріозів тощо), від пліснявіння та розвитку субепідер-мальної мікрофлори, а також кліщів і комах.

Хімічне консервування вологого зерна, призначеного на фуражні цілі, дедалі активніше використовується в сільському господарстві. Для цього в якості консервантів використовують бага­то хімічних речовин. Останнім часом як консервант використовують жирні кислоти, в тому числі оцтову, мурашину та пропіонову, а та­кож суміші цих кислот. Найефективнішою є пропіонова кислота. З 1968 р. її почали застосовувати в сільськогосподарському виробниц­тві при зберіганні вологого фуражного зерна. Норма витрат пропіо-нової кислоти становить 0,6 — 2,0 %. Чим вища вологість зернової маси, тим більше потрібно пропіонової кислоти: при вологості 20 і 25 % потрібно відповідно 10 і 13 кг, або 1,0 і 1,3 %. Зерно обприску­ють нею під час завантаження у сховище. Не можна застосовувати пропіонову кислоту для обробки продовольчого зерна.

Після обробки пропіоновою кислотою зерно зберігається 6 — 8 і навіть 12 міс (табл. 16). Його згодовують тваринам після обробки на плющильних машинах.

Таблиця 16. Норми витрат консервантів залежно від вологості і строків зберігання зерна

Примітка. Перша цифра відповідає нормі консерванту при зберіганні зерна протягом 6 — 8, друга — 12 міс.

Нині в сільськогосподарських підприємствах як консервант ши­роко використовують піросульфіт натрію Na2S2O5. Введення його в зернову масу ячменю та пшениці вологістю від 19 до 52 % у дозах 1 — 1,5 % від маси зерна захищає її від пліснявіння, проростання та самозігрівання протягом 40 — 80 діб. Введений у зернову масу за допомогою механізмів і старанно перемішаний у ній піросульфіт натрію поступово розкладається, утворюючи нешкідливі для тварин продукти, з яких основним є глауберова сіль.

У Національному аграрному університеті (НАУ) проведено до­слідження впливу вуглеамонійних солей на збереження зерна під­вищеної вологості. Встановлено, що консервуючий ефект залежить від вихідної вологості зерна і норми консерванту. Вуглеамонійні солі забезпечили збереження зерна пшениці підвищеної вологості з 15 до 180, а кукурудзи — з 30 до 180 діб, тобто їх можна вважати консервантом обмеженого строку дії.

Хімічне консервування зерна застосовують у роки з несприятли­вими умовами збирання, коли традиційні способи його не забезпе­чують своєчасної післязбиральної обробки врожаю. Воно ефективне тільки за рівномірної обробки зерна хімікатом, коли практично ним покрита кожна зернина.

Технологія консервування зерна карбоновими кислотами поля­гає в тому, що зерно подають у бункер, де його обприскують кисло­тою і подають із бункера-накопичувача у сховище.

Якщо в зерновій масі починається процес самозігрівання, хіміч­ний консервант, введений у неї, повинен пригнічувати життєдіяль­ність мікрофлори й самого зерна, яке перебуває в активному стані. До таких препаратів належить хлорпікрин, за допомогою якого лік­відують процес самозігрівання.

Усі кислоти, що використовуються як консерванти, виявляють велику корозійну дію, тому необхідний ефективний антикорозійний захист металевих конструкцій у сховищах та конвеєрах і т. ін. Крім того, треба додержувати правил техніки безпеки під час роботи з кислотами, оскільки вони мають сильну агресивну дію і можуть ви­кликати опіки. Тому для обприскування зерна найчастіше викорис­товують солі карбонових кислот.