4.2. 1. Угода про митну оцінку

Угода про митну оцінку була укладена у 1980 р. після Токійсько­го раунду переговорів ГАТТ і замінила громіздкі процедури і прави­ла визначення митної вартості товарів.

Основна мета цієї угоди полягає в захисті інтересів чесних торгів­ців. Вона встановлює, що митні органи за основу для нарахування мита беруть ціну, сплачену імпортером певного товару за конкрет­ною угодою. Це стосується угод, укладених як пов'язаними сторона­ми (related-party transactions), так і не пов'язаними сторонами (arms-length transactions).

Міжнародна торгівля знає кілька способів нарахування мита:

•  адвалорний (ad valorem);

•  специфічний (specific);

•  комбінований або змішаний (combined or mixed).

У разі використання адвалорного способу мито визначається як частка ціни імпортованого продукту (наприклад 10 % від вартості партії товару), у разі застосування специфічного способу — як сума грошей у розрахунку на 1 л або 1 кг товару. Третій спосіб є комбіна­цією перших двох.

Більшість країн світу віддають перевагу першому способу, ос­кільки він зручніший для митних органів, ним простіше керуватися у процесі міжнародних переговорів і для порівняння рівнів митних тарифів.

Не секрет, що митні органи різних країн світу часто підозріло ставляться до заявленої ціни імпортованих товарів і вважають, що її занижено з метою ошукати державу і зменшити її митні надходжен­ня. Отже, вартість товару для нарахування мита визначається за справді сплаченою ціною або такою, що підлягає сплаті (price actually paid or possible), коли товар продається в країну свого імпорту. Така ціна включає також витрати покупців на упаковку, контейне­ри, допоміжні товари і матеріали (assists), роялті, ліцензійні платежі, комісійні та брокерські (за винятком купівельних комісійних), май­бутні надходження від продажу або використання продавцем імпор­тованих товарів, транспортні, страхові та пов'язані з ними витрати, якщо країна імпорту використовує для оцінки ціни на умовах CIF.­

З митної ціни вираховують:

•  вартість фрахту після імпорту товару на митну територію країни
імпорту;

•  вартість будівництва, монтажу, утримання, технічної допомоги,
що мають місце після імпорту;

•  податки та обов'язкові платежі країни імпорту.

Згідно з угодою тягар доказів (burden of proof) правильності заяв­леної ціни покладається на імпортерів. Якщо митні органи сумніва­ються у правдивості або достовірності (truth or accuracy) заявленої ціни (declared value), то імпортери повинні мати право дати пояснен­ня, подати документи тощо, аби довести, що декларована ціна є пра­вильною. Якщо і після цього митні органи сумніваються, то імпор­тер має право вимагати, щоб вони письмово пояснили йому причи­ни сумнівів. Угодою передбачена можливість подання імпортерами апеляції внутрішнім адміністративним органам митниці.

Якщо митні органи відхиляють задекларовану імпортером кон­трактну ціну, то угодою чітко визначено п'ять стандартів, яких слід дотримуватися для визначення вартості на свій розсуд. Ці стандарти мають застосовуватися у такій послідовності:

• за вартість береться уже визначена контрактна вартість ідентич­
них товарів (identical goods);

•  за вартість береться вже визначена контрактна вартість схожих
товарів;

•  дедуктивна вартість (deductive value) визначається на основі цін
внутрішнього ринку на товари, ідентичні або схожі з імпортова­
ними (при цьому вираховуються прибутки, мита, податки, тран­
спортні, страхові та інші витрати у країні імпорту);

•  розрахункова вартість (computed value) визначається додаванням
до ціни виробництва оцінюваних товарів прибутку і загальних
витрат, рівновеликих з тими, які застосовуються у країні експор­
ту до таких самих товарів, що імпортуються до країни імпорту.

•  відступальний метод (fall-back method) використовується у тому
разі, коли неможливо застосувати чотири попередні стандарти, і
дає змогу гнучко використовувати будь-який з них. Згідно з цим
методом забороняється використовувати ціну товарів, експорто­
ваних до третіх країн, мінімальні мита, довільну або фіктивну
вартість.

У разі застосування чотирьох перших стандартів спираються на інформацію, одержану у країні імпорту. Згідно з угодою для визна­чення розрахункової митної вартості імпортованих товарів можна дослідити вартість виробництва оцінюваних товарів за межами кра­їни імпорту. Цей стандарт використовується лише тоді, коли прода­вець і покупець є спорідненими підприємствами і продуцент готовий надати митним органам країни імпорту необхідну інформацію.

Угодою передбачається, що її країни-члени гармонізують своє за­конодавство відповідно до її правил, і це дасть змогу імпортерам завчасно оцінювати розмір сплачуваного мита.