4.5. Кількісно-якісний облік зерна під час зберігання

Зменшенню втрат зерна під час зберігання сприяє добре постав­лений облік. Мета кількісно-якісного обліку полягає в тому, щоб з'ясувати закономірності втрат, які виникають при перевезенні, зберіганні і переробці зерна, сировини та продукції. Обліковують не тільки фізичну масу зерна та інші види сировини, а й показники якості — вологість та наявність смітних домішок, кількість яких прямо впливає на збільшення або зменшення маси зерна. Знижен­ня вологи і кількості смітних домішок при обробці та зберіганні зер­на в результаті видалення вологи, переходу смітних домішок у від­ходи сприяє поліпшенню якості та зменшенню фізичної маси зерна. Підвищення вологості внаслідок поглинання вологи зерном призво­дить до погіршення його якості та збільшення фізичної маси зали­шків. Збільшення кількості смітних домішок у зерні внаслідок по­трапляння зерен інших культур також призводить до погіршення якості насіння та появи залишків.

Отже, закономірності зміни зернової маси під час зберігання зер­на визначають як за кількісними, так і за якісними показниками.

Матеріально відповідальні особи всі операції з приймання, оброб­ки, переміщення та відпускання зернових продуктів оформляють відповідними первинними документами, на основі яких щодня ви­значають, скільки за день надійшло і скільки було відпущено зер­нових продуктів. За цими даними складають складську звітність ф. № 37, де по кожному виду зернових продуктів зазначають: залишок на початок дня, надходження за день, витрати за день і зали­шок на кінець дня. Надходження і витрати за день визначають за первинними документами, а залишок на кінець дня розраховують так: до залишку на початок дня додають надходження і відрахову­ють витрати.

Складські звіти по окремих видах зернових культур проводять тільки щодо культур і зерносховищ, які перебувають у віданні однієї матеріально відповідальної особи. Разом з первинними документа­ми звіти щодня здають до бухгалтерії. Тут на кожну партію зерна заводять особовий рахунок у книзі кількісно-якісного обліку ф. № 36, де фіксують дані про його масу та якість (вологість, вміст смітних домішок). Дані про надходження і витрати зерна записують у кни­гах щодня на основі відповідних документів.

У кожному документі на надходження і витрати зерна вказують масу його в кілограмах, вологість та кількість смітних домішок у процентах (з точністю до 0,1 %).

За даними документів про якість та кількість зерна записують масу, помножену на процент вологості або процент смітної домішки (кілограмо-проценти за вологістю і кілограмо-проценти за смітними домішками). Кілограмо-проценти обчислюють для визначення сере­дньозваженої якості надходження зерна та його витрат за вологістю і смітними домішками за певний період (суму кілограмо-процентів ділять на загальну масу зерна за той самий період). Середньозва­жену якість визначають з точністю до 0,01 %.

Щодня в кожному особовому рахунку зазначають залишок зерна на кінець дня. Його обчислюють так: до попереднього залишку до­дають надходження за день і вираховують витрати. Залишок на кі­нець дня повинен дорівнювати залишку за складським звітом на цю саму дату. Однак після сушіння зерна залишки будуть неоднакови­ми, оскільки втрати маси під час сушіння в складському обліку умо­вно списують з маси партії зерна, а в кількісно-якісному обліку не списують, а тільки показують на кінець дня в колонці (поряд із за­лишком). В цьому випадку залишок на кінець дня в книзі ф. № 36 буде більшим, ніж у ф. № 37, на величину маси усушки.

Бухгалтер з кількісно-якісного обліку при визначенні залишків у книзі ф. № 36 звіряє їх із залишками складського обліку ф. № 37. Матеріально відповідальна особа щодня звіряє залишки. Зістав­лення даних складського і кількісно-якісного обліку, які ведуть ма­теріально відповідальна особа і бухгалтерія, є засобом контролю за обліком.

При інвентаризації зернових продуктів, а також після повного використання окремих партій зерна або при наявності невеликого залишку (на механізованих підприємствах — менше 200 т, на неме-ханізованих — менше 70 т, а для сортових партій насіння при залишку менше 10 т) проводять зачищення зерносховища на основі даних кількісно-якісного обліку. Якщо партія зерна, що зачищаєть­ся, має залишок, то його переважують, визначають якість, списують з особового рахунка і записують на новий рахунок.

Під час інвентаризації або зачищення виводять підсумок за кіль­кістю та якістю за весь період з початку завантажування або від ми­нулої інвентаризації даної партії чи культури, розраховують середній строк зберігання зерна і визначають допустиму норму природних втрат, середньозважену якість за весь період, зіставляють вологість і кількість смітних домішок за прибутками й витратами. При цьому визначають результати зміни якості, які беруть до уваги при зістав­ленні та розгляді актів зачищення зерна ф. № 30.

На основі акта зачищення встановлюють, наскільки недостача чи залишки виправдані зміною якості, а також нормами природних втрат при зберіганні, які встановлені у зв'язку з фізіологічними та механічними втратами зерна, і виявляють невиправдану недостачу або залишки.

В особовому рахунку книги ф. № 36 масу залишку записують у прибуток, а масу недостачі — у витрати. Особовий рахунок бухгал­терія закриває тільки після затвердження акта зачищення.

Норми природних втрат зерна при зберіганні. Якісні показ­ники сухого, чистого, незараженого шкідниками та охолодженого зерна майже не змінюються і втрати його мінімальні. Розрізняють дійсні та уявні втрати зерна, виявлені на хлібоприймальних під­приємствах під час інвентаризацій і зачищень зерносховищ.

Уявні втрати зумовлені помилками у визначенні маси та яко­сті зерна під час його приймання та витрачання.

Дійсні втрати поділяють на природні (нормативні) і наднор­мативні. Вони можуть бути зумовлені недоліками в організації й технології проведення операцій із зерном. За своєю природою дійсні втрати бувають механічними і біологічними. Механічні втрати зерна під час його зберігання полягають виключно в його розпи­ленні. Ці втрати виникають внаслідок видалення із зернової маси при її переміщеннях, очищенні і сушінні найдрібніших частинок, які не можуть затримуватися звичайними фільтрами, а також мо­жуть втрачатися через відкриті прорізи.

Обґрунтованість втрат (Вр, %) маси сухого і чистого зерна внаслі­док розпилення при проведенні технологічних і транспортних опе­рацій на підприємствах визначають, зіставляючи показники щодо смітних домішок за надходженням та витратами:

де Сп — смітна домішка зерна з надходженням, %; Св — смітна до­мішка зерна з витрат, %; Дв — втрати від зниження вологості, %.

Для зменшення механічних втрат і травмування зерна кількість переміщень його зводять до мінімуму, регулюють роботу зерноочис­них машин і транспортних механізмів так, щоб травмування зерна було мінімальним, що сприятиме скороченню втрат в результаті зменшення розпилення.

Біологічні втрати зумовлюються фізіолого-біохімічними власти­востями зернової маси. В нормативних умовах зберігання відбуваєть­ся природний процес розкладання речовин, пов'язаний з диханням зерна. Втрати сухої речовини в результаті дихання зерна називають природними. Величина біологічних втрат залежить також від волого­сті зерна. Якщо зерно має підвищену вологість і засмічене, воно легко пошкоджується плісеневими грибами, тому його зберігають при ви­щій температурі повітря, оскільки виникає небезпека великих втрат.

Визначення природних втрат сухого і чистого зерна при трива­лому зберіганні у виробничих умовах дало змогу вивести середні їх величини. Діючі норми природних втрат зерна при зберіганні на підприємствах диференційовані для культур, типів зерносховищ залежно від умов і строків зберігання і не повинні перевищувати максимально допустимі норми (табл. 22).

Таблиця 22. Природні втрати зерна і насіння олійних культур при зберіганні, %

При зберіганні зерна і насіння олійних культур до 3 міс норми природних втрат визначають за фактичною кількістю днів збері­гання, а при зберіганні до 6 міс або до року — за фактичною кількі­стю місяців зберігання.

Якщо середній строк зберігання становить до 90 днів, норму природних втрат зерна (х, %) розраховують за формулою

де a — норма втрат із таблиці до 3 міс; b — середня тривалість збе­рігання, днів.

При середній тривалості зберігання понад 90 днів норму природ­них втрат (х, %) обчислюють за формулою

де а — норма втрат за попередній строк зберігання; b — різниця між нормами найбільшого і попереднього строків зберігання; с — різниця між фактичними строками зберігання даної і встановленої партій для попередньої норми; а — кількість місяців зберігання, в яку входить різниця між нормами втрат b.

При перевезенні хлібопродуктів залізничним або водним транс­портом природні втрати зерна не повинні перевищувати гранично-контрольних норм: при відстані перевезення до 1000 км — 0,1 %; від 1000 до 2000 км — 0,15 %; понад 2000 км — 0,2 %, а при перевезен­ня автомобільним транспортом гранично-контрольні норми такі: вантажів насипом — 0,09 %, вантажів у тарі — 0,07 %.