5.2. Промислові товари

У світі відсутній єдиний ринок товарів промислового виробниц­тва, існує величезна кількість ринків конкретних промислових това­рів. Світовий ринок промислових товарів слід розуміти як сукуп­ність операцій зовнішньоекономічної діяльності суб'єктів господа­рювання різних країн щодо реалізації виготовлених промислових товарів.

Промислові товари можуть бути цілком змонтованими і готови­ми для використання, а також перебувати у розібраному вигляді, наприклад, машини і обладнання часто постачаються у вигляді ком­плектів. Далі стисло розглянемо найважливіші групи промислових товарів сучасного світового ринку.

Продукцією мікроелектроніки є напівпровідники, інтегральні схе­ми та їх складові, електронні компоненти та їх елементи. Японія, чо­тири "тигри" Південно-Східної Азії — Південна Корея, Тайвань, Гонконг (нині Сянган — складова КНР) і Сінгапур, а також країни Тихоокеанського регіону належать до основних світових виробників продукції мікроелектронної промисловості.

США вже не є світовим лідером у галузі мікроелектроніки, але продовжують відігравати велику роль у міжнародній торгівлі цією продукцією, залишаючись "мікроелектронним гігантом".

Значні обсяги мікроелектронної продукції виробляють також Ка­нада і країни Західної Європи. Широкого поширення набула внут-рішньоєвропейська торгівля продукцією мікроелектроніки.

Сталеливарна продукція. На початку 90-х років ХХ ст. у США ім­порт сталі перевищував її експорт. Західна Європа залишалася най­більшим виробником сталі у світі і лідирувала у торгівлі продукцією сталеливарної промисловості. У 1992 р. у межах внутрішньорегіо-нальної торгівлі було реалізовано продукції сталеливарної промис­ловості на суму понад 40 млрд дол.

Найвагоміший потік сталеливарної продукції до країн, що розви­ваються, спрямовувався з Японії та країн Західної Європи. Країни, що розвиваються, не мають значних власних потужностей для ви­робництва сталі. Частка Африки у світовому обсязі виробництва сталі становить лише 1 %.

Протягом періоду після Другої світової війни США і країни За­хідної Європи продавали продукцію сталеливарної промисловості за завищеними цінами, що зумовило появу виробників-конкурентів у Бразилії, Південній Кореї, Тайвані та Японії. Якщо раніше конку­ренція на ринку сталеливарної продукції відбувалася у межах країн, то нині вона стала передусім міжнародною.

Текстиль і одяг. Протягом 1950-х років США і Західна Європа ще були найбільшими у світі виробниками продукції легкої промисло­вості. Невдовзі ця трудомістка галузь почала мігрувати до країн, що розвиваються. Країни Південної та Центральної Америки, Африки, Середнього Сходу, Південної та Східної Азії перетворилися на ви­робників світового масштабу. Далекий Схід, Індія та Китай є основ­ними текстильними центрами. Країни, що розвиваються, забезпечи­ли у 1992 р. експорт текстилю й одягу на суму понад 78 млрд дол. Гонконг перетворився на світового лідера з експорту одягу.

ФРН та Італія лідирують в експорті текстилю. За станом на 1990 р. на Західну Європу припадало 47 % вартості світового потоку продук­ції галузі, на країни Східної Азії — 43 %. Ці два регіони визначають світовий ринок продукції галузі, інші регіони мають незначну частку світової торгівлі продукцією текстильної і швейної промисловості.

Обсяг продукції автомобілебудування країн Європейського Сою­зу, що реалізовувався на їх внутрішніх ринках, був найбільшим у сві­ті потоком автомобілів у сфері міжнародної торгівлі у 1990 р. і ста­новив 72 млрд дол. Країнам Європейської зони вільної торгівлі та­кож було реалізовано продукції автомобілебудівної промисловості на суму 8,5 млрд дол. Найбільшим європейським експортером була ФРН, друге місце посідала Франція. Експорт автомобілів і запчас­тин з країн ЄС на ринок США становив у 1992 р. близько 4 млрд дол.

СРСР і країни Східної Європи свого часу не відігравали помітної ролі на світовому ринку автомобілів.

У 1997 р. Японія експортувала до США автомобілебудівної про­дукції на 21 млрд дол. Японські автомобілебудівники протягом 70-80-х років захопили провідні позиції на світовому ринку автомо­білів. На початку 90-х років продукція японської автомобілебудівної промисловості становила понад чверть ринку автомобілів США.

У 1990 р. американські компанії "Дженерал моторз" і "Форд" бу­ли найбільшими у світі виробниками автомобілів. У табл. 1 перелі­чені найбільші світові виробники легкових автомобілів у 1990 р. На­ведені дані свідчать про значне поширення транснаціональних кор­порацій в автомобілебудівній промисловості світу — велика частка продукції припадає на зарубіжні філіали компаній. Автомобілі, що виготовляються на японських заводах у США, одержали назву "японських трансплантатів". "Трансплантати" є не лише японськи­ми, а й американськими, німецькими, французькими тощо.