5.3. Дискретний підхід до вибору зарубіжного ринку
Успішність використання дискретного підходу як прийому обгрунтування вибору зарубіжного ринку на підставі аналізу 2 — 3-х показників залежить від правильного вибору цих показників. Обрані для аналізу показники повинні:
– відповідати цілям виходу фірми на зовнішній ринок;
– об’єктивно характеризувати стан чи особливості розвитку зарубіжного ринку;
– бути дослідженими за певний період часу.
Загальною вимогою до інформаційної бази за дискретного підходу є надійність, правдивість, перевіреність обраних показників.
Єдиних правил відбору показників не існує, але найчастіше для обгрунтування рішення щодо вибору зарубіжного ринку за дискретного підходу використовуються такі показники та критерії:
розмір ринку,
динаміка зростання ринку,
власні конкурентні переваги,
потенціал ринку,
доступність ринку,
сприймання ринку,
стабільність (оцінка ризиків).
Різновидом дискретного підходу можна назвати дискретно-матричний, в якому використовуються три критерії:
– привабливість ринку,
– власні конкурентні переваги,
– ризик (політичний, комерційний, валютний тощо) (рис. 21).
В – висока, високі, високий;
С – середня, середні, середній;
Н – низька, низькі, низький;
X, Y, Z, L, h – країни, що досліджуються;
1 – абсолютно сприятлива зона,
2 – абсолютно несприятлива зона.
Рис. 21. Матриця визначення найбільш ефективного для фірми
зовнішнього ринку (адаптовано за: Philip Kotler, 1991)
Показники оцінки привабливості ринку:
розмір (ємність) ринку;
тенденції зростання;
різноманітність ринку — асортимент товару;
прибутковість;
стабільність збуту;
інтенсивність капіталовкладень;
технологічні прориви;
соціальне та правове середовище тощо.
Показники оцінки власних конкурентних переваг:
різноманітність товарів;
динаміка збуту (зростання заінтересованості споживачів у товарі);
існуюча частка ринку;
широта асортименту порівняно з конкурентами;
патентний захист тощо.