6.12. Електронні інформаційні ресурси: досвід законного використання в бібліотечно-інформаційній практиці
В контексті технологічних змін, особливо інтенсивних в останнє десятиліття, роль постачальників інформації (або інформаційних провайдерів), таких як бібліотеки, переоцінюється і змінюється. Ми живемо на початку нової ери, ери, у якій такі технології впливають на стиль життя, на операції, що виконуються нами, на процес створення знань і на те, як ці знання, призначені для загального користування, поширюються. У цьому контексті бібліотеки і ресурси, що розміщуються в електронних мережах, будуть мати значний вплив на суспільство і вносити важливий вклад у його розвиток. Бібліотеки використовують новітні технології для надання доступу до змішаних колекцій друкованих і електронних інформаційних ресурсів, їхньою метою є надання відповідного доступу до інформації і збереження культурної спадщини у світі, що змінюється.
Нижче наведемо приклади як можна законно використовувати електронні інформаційні ресурси.
1. Деякі проекти електронних журналів передбачають
одержання і демонстрацію даних про видавців. Існують
розбіжності щодо того, що саме різні видавці включають у
повідомлення про авторське право. Наприклад, одні видавці
не включають рік одержання авторського права, інші взагалі
не поміщають таких повідомлень. У ряді випадків видавці
поміщають ідентичні повідомлення про авторське право для
кожного журналу.
2. Видавці по-різному підходять і до питання частоти
розміщення повідомлень про авторське право. Наприклад,
відомі випадки, коли видавець вимагав, щоб повідомлення
про авторське право демонструвалося на кожній сторінці
статті. Зрозуміло, робиться це для того, щоб користувач, роз-
друковуючи лише одну сторінку, уже бачив знак захисту ко-
пірайту. З іншого боку, друкований екземпляр журналу не має знака авторського права на кожній сторінці, і користувач може зробити фотокопію окремої сторінки.
3. Деякі електронні журнали включають мультимедій
ний зміст із деякими статтями. Наприклад, у деякі бри
танські журнали включені звукові фрагменти новин Бі-Бі-Сі
у супроводі фотографій. Це породжує питання: а чи потрібно
розміщати повідомлення про авторське право, і якщо так, то
де саме, чи не шляхом використання гіпертекстового поси
лання? Власник авторського права на гіпермедійний фраг
мент, можливо, не є видавцем або навіть автором статті. У
випадку фрагментів Бі-Бі-Сі ми знаємо, що телерадіоком-
панія дала дозвіл на включення своїх фрагментів, але ніхто
не знає, кому належать авторські права. У випадку викорис
тання мультимедіа також виникають деякі проблеми,
пов'язані з моральними правами.
4. Ще одним важливим питанням, пов'язаним з елек
тронними журналами й іншими проектами, є включення
гіпертекстових посилань. Маються на увазі два питання: чи є
порушенням авторського права або моральних прав оригіна
льного автора статті, якщо за допомогою включення таких
посилань вносяться зміни в саму статтю? І чи порушується
авторське право або моральні права на матеріал, на який
здійснюється вихід через гіпертекстові посилання? Імовірно,
у тім, що стосується автора, найкраще одержати його дозвіл
на внесення подібних змін. І вже набагато більш легше одер
жати дозвіл власників матеріалу, на котрий відбувається
вихід через гіперпосилання.
Проблеми захисту інтелектуальної власності виникають, якщо на сцену виходить головний герой — користувач. Різні проекти електронного представлення документів передбачають триступінчасту схему: сканування оригіналу, передачу відсканованого оригіналу у віддалену точку і, зрештою, подальша його роздруківка. Як правило, такий документ буде статтею з періодики (або, можливо, деякими статтями з монографії). При цьому бібліотека не платить за авторське право. Іншими словами, у цьому випадкупв силу вступає бібліотечний привілей. Користувач вимагає, щоб у нього була можливість визначити, замовити и одержати документ безпосередньо з точки доступу до мережі.
Саме на цій стадії бібліотеки, підкоряючись вимогам авторського права, змушені застосовувати досить жорсткі міри. Замовляючи подібний документ, користувач має заповнити форму декларації авторського права, підписати її і передати в бібліотеку. Електронна пошта — помічник у встановленні контактів з видавцями й авторами. Останні оперативно відгукуються на запити читача про надання права перекладу на українську мову й опублікування їхніх робіт. Стандартний запит включає інформацію про проект, мету, читацький склад/цільову аудиторію публікації, що готується. Це гарантує безкоштовне надання права на переклад.
Повертаючись до питання спілкування з авторами і видавцями, підкреслимо переваги електронної пошти. Використовуючи її, усі питання можна погодити протягом декількох годин. Важливо, що будь-який електронний лист є повноцінним юридичним документом і абсолютно ідентичним листу на бланку з підписом. Потрібно відразу ж вирішити, який матеріал третьої сторони ви маєте намір використовувати, яким чином ви будете це робити і який метод доставки документа ви вибираєте. Якщо ви надсилаєте запит на дозвіл, що вимагає складання адресатом листа у відповідь, то ваш запит можуть відкласти. Тому завжди, як показує практика, необхідно скласти цей лист-відповідь заздалегідь таким чином, щоб ваш адресат просто підписав його і повернув вам. Практика бібліотечно-інформаційних послуг має відображати принципи чесного поводження стосовно видавців і авторів, незалежно від того, з якого джерела, друкованого або електронного, одержана інформація. Саме тому ми і зупинялися так детально на ефективних шляхах одержання дозволів від авторів і видавців.
Електронні бібліотеки, якщо вони засновані на фондах традиційних бібліотек, надають користувачеві, у більшості випадків, лише зведений електронний каталог. Доступ до по-внотекстових джерел відсутній або має потребу в паролі користувача. Стихійні електронні бібліотеки, яких безліч в
Ознайомитися з національними електронними бібліотеками можна, наприклад, задавши ключові слова в інфор-маційно-пошуковій системі. Це не займе багато часу, але буде дуже корисним для розуміння ролі бібліотек у сучасному суспільстві.