6.2. Планування відтворення стада, виробництва і використання продукції

6.2. Планування відтворення стада, виробництва і використання продукції

На підставі обґрунтування основних перспективних напрямів розвитку тваринництва в господарстві вибирають галузі, визначають їхні параметри і види продукції, яку доцільно виробляти. Ураховуючи встановлений обсяг виробництва і визначену продуктивність худоби, планують її поголів’я.

На особливу увагу при цьому заслуговує зоотехнічне й економічне обґрунтування раціональної структури стада. Остання характеризується таким співвідношенням окремих вікових і статевих груп худоби у стаді даного виду тварин на певну дату, за якого виробляється найбільша кількість високоякісної продукції при найменших затратах праці й коштів. Критеріями оптимальної структури стада можуть бути максимальна сума чистого (валового) доходу чи товарної (валової) продукції.

Плануючи структуру стада, ураховують такі фактори: спеціалізацію галузі в господарстві, на фермі; рівень інтенсивності вирощування і вік реалізації надремонтного молодняку; строк виробничого використання маточного поголів’я, систему відтворення стада (проста чи розширена) і темпи росту поголів’я худоби, вік уведення маточного поголів’я в експлуатацію. Наприклад, у господарстві м’ясо-молочного напряму із закінченим оборотом стада корови становлять 35 %, нетелі — 6, ремонтні телиці — 15, надремонтний молодняк — 44 % загального поголів’я, а в господарствах, що спеціалізуються на виробництві незбираного молока, — відповідно 60, 11, 25 і 4 %.

Структура стада свиней у першу чергу залежить від напряму свинарства і спеціалізації галузі в господарстві. За м’ясної і беконної відгодівлі питома вага свиноматок вища, ніж за сальної і напівсальної. У першому випадку питома вага свиноматок не перевищує 5—6 %. Більш високий рівень цього показника свідчить про низьку інтенсивність використання маток. У господарствах-репродукторах питома вага свиноматок становить 16—20 %.

У господарствах, що застосовують циклічну систему опоросів, може бути така структура стада свиней (%): основні матки — 7—8, свинки, старші за 9 місяців, — 15—16, кнури-виробники — 1, ремонтні кнури, старші за 6 місяців, — 2, поросята 2—4 місяців — 11, відгодівельне поголів’я — 62—64. На свинарських комплексах і фермах індустріального типу, де застосовують цілорічні рівномірні опороси, питому вагу основних маток може бути знижено до 4—6%.

При перспективному (так само як і при поточному) плануванні особливу увагу звертають на вибір раціонального співвідношення основних і разових маток. У разі широкого використання разових маток питома вага основних зменшується. При цьому детально аналізується ефективність використання разових маток порівняно з основними; вона залежить від продуктивності як основних, так і разових маток.

За інтенсивного використання основних маток (1,8—1,9 опоросу і 15—16 поросят на свиноматку) використання разових маток дає ефект, коли від них одержують не менш ніж 7—8 поросят. У цьому разі собівартість відлучених від разових маток поросят на 15—20 % нижча, ніж від основних. До того ж собівартість приросту під час відгодівлі разових маток на 25—30 % ниж­ча, ніж звичайного відгодівельного поголів’я, що досягається за рахунок високих середньодобових приростів разових маток. Коли ж вихід поросят від основної свиноматки не перевищує 10—12 голів на рік, ефективне використання разових маток досягається за умови одержання від них не менше шести поросят. Якщо одержують п’ять поросят від разової матки, використання їх уважається неефективним.

Планові розробки раціональної структури стада є основою складання його обороту, тобто руху (зміни) складу статево-вікових груп окремих видів худоби протягом певного періоду, організованого відповідно до планових вимог господарства і з урахуванням природних умов відтворення поголів’я худоби. Оборот стада господарства планують з таким розрахунком, щоб не тільки виконати договірні зобов’язання з реалізації продукції і покрити внутрішньогосподарські потреби в ній, а й створити передумови для збільшення виробництва продукції в наступні роки. У господарствах складають річний, сезонний, квартальний і помісячний оборот стада.

Оборот стада є джерелом вихідних даних для розрахунків виробництва продукції тваринництва, потреби в кормах, тваринницьких приміщеннях, витрат на формування стада, поточних витрат, а також для визначення потреби в робочій силі. Плануючи оборот стада, враховують вплив природних і організаційно-господарських факторів. До перших належать перехід тварин з однієї вікової групи в іншу впродовж певного календарного строку, тривалість періоду розплоду, строки настання й досягнення статевої і повної фізичної зрілості; до других — сезони продажу продукції, найраціональніші календарні строки парування й отелення, економічно вигідні строки використання маточного поголів’я, строки вирощування молодняку для тих чи інших цілей, раціональні строки парування молодняку, строки кастрації, тривалість і характер відгодівлі окремих груп тварин.

 У табл. 6.2 наведено річний оборот стада великої рогатої худоби СВК-агрофірми «Перемога» Кагарлицького району на 2003 р. Річний оборот стада в галузі тваринництва, на якій спеціалізується підприємство, складають на основі попередньо розроб­леного помісячного обороту стада (табл. 6.3), що значно підвищує точність та обґрунтованість планових розрахунків. У їх основу покладено такі природні та організаційно-економічні умови відтворення стада:

відтворення стада просте і здійснюють його за рахунок влас­ного приплоду молодняку;

вік телиць при паруванні становить 18 місяців, період тільності корів — 285 днів, середня довготривалість сервіс-періоду в господарстві прийнята 58 днів, а сухостійного — 60 днів, штучно запліднених телиць переводять у нетелі після ректального обстеження на 3-му місяці тільності. У віці 6 місяців вибраковують 15 % телиць, що йдуть на відтворення стада, 5 % — у віці 18 місяців (перед паруванням) і 5 % — після ректального обстеження на тільність;

вихід телят від поголів’я спарованих корів становить 94 %; маса теляти при народженні — 30 кг; щодо них передбачається відхід 2 % від кількості одержаного приплоду;

оборот стада закінчений. Відтворення стада просте. Середня норма вибраковування корів становить 25 % (корів вибраковують через 7 місяців після отелу), з них 20 % вибраковують без включення в контингент корів, що підлягають штучному заплідненню, а решту — через яловість, хвороби та інші причини. На жаль,
у цьому господарстві, як і в більшості підприємств України, склалась неефективна система вибраковування корів, яких вибра­ковують у першу чергу не за показником їхньої низької продук­тивності, а через хвороби (табл. 6.4).

Таблиця 6.4

Причини вибраковування корів (%)

На особливу увагу як зоотехніків, так і економістів заслуговує план парування і надходження приплоду (табл. 6.5). Його складають таким чином, щоб забезпечити:

ефективні строки виробництва і реалізації продукції;

раціональне використання дешевих зелених кормів.

Щодо великої рогатої худоби приплід у плановому році буде одержано від корів і телиць, спарованих з квітня по грудень звітного року, а також у першому кварталі планового року. Для складання плану парування корів у січні—липні потрібна зоотехнічна інформація щодо їх отелень у червні—грудні звітного року. Що стосується свиней, то в плановому році буде одержано приплід від свиноматок, спарованих з вересня до кін­ця звітного року, а також у період із січня до вересня планового року.

Особливості складання оборотів стада свиней, овець, коней, корів, звірів, птиці, а також планування бджільництва, рибництва і шовківництва висвітлені в [86, с. 67—77].

У планово-економічній роботі підприємства широко використовують показник умовного поголів’я (для обчислення рівнів насиченості господарства поголів’ям худоби, забезпеченості кор­мами тощо). При цьому застосовують такі коефіцієнти: корови, бики-плідники — 1,0; молодняк, старший за 1 рік — 0,5; телята до року — 0,125; свині дорослі — 0,5; підсвинки, старші за 4 місяці — 0,25; поросята до 4 місяців — 0,05; вівці й кози дорослі — 0,1, ягнята — 0,06; коні дорослі — 1,1; молодняк коней, старший за 1 рік — 0,8; лошата до року — 0,25; кролики — 0,02; птиця — 0,02.

На підставі потреби підприємства в продукції тваринництва, а також запланованих продуктивності худоби і птиці, структури й обороту стада визначають плановий обсяг виробництва продукції. Виробництво м’яса планують за трьома показниками: вирощування, реалізація в живій та забійній масі. Так, валова продукція вирощування складається з маси приросту тварин за рік, живої маси приплоду за винятком падежу тварин і визначається за формулою:

П = (A + Б) – (В + С),

де П — продукція вирощування худоби і птиці в живій масі (приріст); A — жива маса поголів’я худоби і птиці на кінець планового року; Б — жива маса худоби і птиці, яку планують до вибуття (продаж відповідно до укладених договорів, забій у господарстві, продаж племінної та іншої худоби, інше вибуття за винятком падежу худоби; В — жива маса худоби і птиці на початок планового року; С — жива маса придбаної худоби і птиці й тієї, що надійшла зі сторони.

Обчислена продукція вирощування худоби і птиці в цілому щодо даного їх виду перевіряється аналогічним розрахунком за кожною статево-віковою групою.

Валовий приріст за рік визначають множенням середньорічного поголів’я на середньодобовий приріст живої маси і на 365 днів. Загальна маса одержаного приросту по господарству має відповідати даним госпрозрахункових планів ферм. Для перевірки правильності розрахунків стосовно живої маси доцільно провести балансовий розрахунок:

A = В + Г + Д – М,

де Г — маса придбаної худоби, приплоду і поголів’я, переведеного з інших груп, Д — валовий приріст за рік; M — маса худоби, яка вибула.

Валовий вихід яєць від курей визначають шляхом перемноження середньорічного поголів’я курей-несучок на заплановану яйценосність однієї середньорічної голови; від іншої птиці — перемноженням прийнятої у плані середньої яйценосності на поголів’я самок на початок року.

Продукцію вирощування худоби і птиці, виробництво молока та яєць за кварталами і місяцями року планують виходячи із середнього поголів’я відповідних статево-вікових груп за певний період (інформація береться з додатково складеного планового помісячного руху худоби і птиці) і запланованої їхньої продуктивності. При цьому доцільно враховувати фактичні дані щодо продуктивності тварин і виробництво продукції за місяцями і кварталами у попередні роки.

Планування реалізації продукції тваринництва за кварталами року здійснюють виходячи із запланованих обсягів виробництва і додатково складених балансів виробництва і розподілу тваринницької продукції за кварталами. При цьому необхідно враховувати різкі коливання внутрішньогосподарських виробничих потреб у молоці через нерівномірність надходження приплоду.