6.2.1. Цілі та процедура складання бюджетів
6.2.1. Цілі та процедура складання бюджетів
Виробничий бюджет у тваринництві — це перелік усіх запланованих доходів та витрат, пов’язаних з певним виробництвом продукції тваринництва, з метою визначення його очікуваної прибутковості. Бюджет розробляється в розрахунку на поголів’я, на голову тварин і на центнер основної продукції з метою порівняння прибутковості альтернативних виробництв та прийняття на основі цих даних управлінських рішень щодо доцільності їх здійснення. Потрібно зазначити, що бюджет відображає прибутковість виробництва загалом за певними видами продукції, а не окремими її складовими. Конкретне виробництво може мати кілька видів продукції, тоді як у бухгалтерському обліку зазначені види продукції розглядаються самостійно і прибутки розраховуються за кожним з них окремо.
Формування виробничих бюджетів у тваринництві — це складніший процес, ніж складання бюджетів у рослинництві. Це
пов’язано з тим, що в тваринництві цикл відгодівлі тварин не збігається з календарним роком. У зв’язку з цим виробничі бюджети тут доцільно складати на такий період: для молочного виробництва й бджолярства — на один рік, для всіх інших виробництв — на цикл відгодівлі та на один рік. Виробничі бюджети на цикл (порядок складання яких розглядається в даній статті) розраховуються як нормативні й визначають загальну прибутковість виробництва за визначеної кількості поголів’я. Під час створення виробничих бюджетів на рік нормативні варіанти на цикл виробництва коригуються відповідно до виробничих умов, що склалися в господарстві. Дане коригування стосується кількості тварин усіх статево-вікових груп на початок та кінець року згідно зі складеними таблицями руху поголів’я і відповідно витратами за цими групами, а також кількістю продукції, яку буде реалізовано.
Тривалість циклу відгодівлі дорівнює періоду відгодівлі, якщо молодняк закуповується за межами господарства або отримується від інших виробництв. Якщо ж він отримується від власного основного стада, тоді тривалість циклу відгодівлі дорівнюватиме періоду від отримання приплоду до реалізації відгодованого молодняку.
Виробничі бюджети у тваринництві складаються з двох таблиць. У першій з них зазначаються та розраховуються вихідні дані, необхідні для безпосереднього складання бюджету (кількість поголів’я, його продуктивність, тривалість циклу відгодівлі, жива маса тварин при реалізації тощо). Друга таблиця — власне виробничий бюджет. Він складається з чотирьох частин: дохід (виручка), змінні, постійні витрати і результат.
Складання бюджету починається із заповнення першої таблиці. Спочатку, враховуючи ринкову ситуацію, а також умови, що склалися у тваринницькій галузі господарства (для існуючих виробництв), потрібно визначити доцільність здійснення виробництва. Потім, виходячи з наявності приміщень, робочої сили, забезпеченості кормами та іншими ресурсами, обчислюється кількість основного поголів’я або кількість тварин на вирощуванні й відгодівлі, якщо молодняк закуповується за межами господарства.
Далі планується продуктивність тварин на підставі рівня їх годівлі, якості кормів, породного складу, середнього віку маточного поголів’я, технології вирощування та системи утримання.
У зв’язку з тим що на продуктивність худоби визначальний вплив має рівень їх годівлі, необхідно розробити повноцінні, збалансовані за протеїном раціони на підставі науково обґрунтованих показників залежності між рівнем споживання кормів та продуктивністю. Однак не варто планувати продуктивність, якої господарство не зможе реально досягти. Тому необхідно проаналізувати ситуацію, що склалася у виробництві на даний час (генетичний потенціал тварин, середній вік поголів’я тощо), а також ситуацію з кормовою базою (наявність різних видів кормів та їхня якість, можливість забезпечення оптимального рівня годівлі) і планувати продуктивність на основі проведеного аналізу.
Кількість вибракуваних тварин для реалізації у виробництвах, бюджети за якими розраховуються на цикл відгодівлі, дорівнюватиме добутку кількості поголів’я основного стада на відсоток вибракування, поділеному на кратність разів отримання приплоду за рік.
Кількість відгодованого молодняку для реалізації дорівнює кількості отриманого приплоду за мінусом кількості реалізованого
молочного поголів’я і кількості ремонтного молодняку, який буде використано на поновлення основного стада.
Кількість отриманих органічних добрив дорівнюватиме сумі органічних добрив, отриманих від молодняку на відгодівлі, та добрив, що отримані від основного стада. Кількість останніх визначається шляхом ділення їх загальної кількості за рік на кратність отримання приплоду за рік (для бюджетів, що розраховуються на цикл виробництва).
Далі визначаються кінцеві види продукції, які буде одержано від даного виробництва. Такими видами продукції є: для молочного скотарства — молоко, телята, вибракувані корови, органіч-
ні добрива; для відгодівлі купленого молодняку й молодняку молоч-
них корів — відгодований молодняк та органічні добрива; для м’ясного виробництва — відгодований молодняк, вибракувані м’ясні корови, органічні добрива; для свинарства — поросята для реалізації, відгодований молодняк свиней, ремонтний молодняк для племінного продажу, вибракувані свиноматки. Далі визначаються кількість та ціна реалізації даних видів продукції. Все це вказується у розділі «Дохід»: назва продукції — на місці слова Продукція, її кількість (загальна маса реалізованої продукції) — у колонці «Кількість», ціна за одиницю — у колонці «Ціна», а в колонці «Сума» розраховується загальний дохід, який дорівнює кількості, помноженій на ціну. Значення колонки «Сума на
1 тварину» обчислюється шляхом ділення виручки від реалізації на кількість тварин.
Що стосується ціни кожного виду продукції, то вона повинна якнайточніше наближатися до можливої ринкової ціни за тими каналами реалізації, які господарство збирається використовувати. Слід зауважити, що частина продукції може направлятися на переробку, на корм тваринам, у рахунок оплати праці тощо.
В цьому випадку продукцію необхідно передавати за середніми цінами реалізації, тобто за цінами, за якими треба було б купувати дану продукцію у разі відсутності власної. Це виконується для того, щоб відобразити реальну прибутковість або збитковість кожного окремого виробництва, а не завищувати чи занижувати їх за рахунок інших. Таким чином, уся вироблена тваринницька продукція незалежно від того, реалізовується вона чи використовується для подальшого виробництва в господарстві, повинна оцінюватися за ціною реалізації.
Після визначення дохідної частини обчислюється другий розділ бюджету, в якому вказуються всі змінні витрати, пов’язані з даним виробництвом. Перш ніж розглядати елементи витрат, потрібно визначити види тварин, витрати за якими відносяться до кожного виду виробництва, та періоди, за які ці витрати обчислюються. У молочному виробництві видами продукції є молоко, телята, вибракувані корови й органічні добрива. Отже, тут усі витрати здійснюються на утримання корів, отримання приплоду, який буде передано на відгодівлю чи реалізовано, та на видалення гною. У зв’язку з тим що виробничі бюджети в молочному виробництві розраховуються на рік, витрати також розраховуються на такий самий період.
У м’ясних виробництвах продукцією є відгодований молодняк, молочне поголів’я для реалізації, вибракувані тварини, органічні добрива. Витрати на основне стадо дорівнюватимуть витратам на його утримання за рік, поділеним на кратність отримання приплоду за цей період. Витрати на вирощування молодняку обчислюються на тривалість циклу відгодівлі. Практика показує, що вирощування ремонтного стада часто технологічно не відрізняється від вирощування та відгодівлі молодняку, крім тривалішого періоду вирощування. У такому випадку вартість вирощування ремонтного стада дорівнюватиме вартості вирощування й відгодівлі молодняку на м’ясо плюс вартість утримання ремонтного молодняку в господарстві протягом додаткового часу. Наприклад, якщо нетелі знаходяться в господарстві до переводу в основне стадо в середньому на дев’ять місяців довше, ніж відгодовуються телята, то витрати на вирощування нетелей дорівнюватимуть сумі витрат на вирощування та відгодівлю молодняку і витрат за ці додаткові дев’ять місяців.
Змінними називають такі витрати, розмір яких безпосередньо залежить від масштабів виробництва продукції. У тваринництві до змінних витрат відносять: оплату праці постійних працівників, рівень якої безпосередньо пов’язаний з обсягом виробленої продукції; оплату праці найманих працівників (разом з доплатами та надбавками); витрати на корми, на ветеринарне обслуговування, роботи і послуги; технічний догляд та ремонт машин і обладнання галузі; оплату послуг інших організацій; витрати на реалізацію продукції. До їх складу ми пропонуємо віднести також плату за користування короткостроковими кредитами, необхідними для здійснення даного виробництва. Слід зазначити, що у випадку, коли господарство розраховується за придбані ресурси, роботи й послуги сторонніх організацій не грошима, а продукцією, сума витрат за цими статтями дорівнюватиме кількості поставленої господарством продукції, помноженій на її ринкову ціну, збільшену на витрати з доставки. Аналогічним чином обчислюються й витрати на оплату праці, якщо працівники отримують її в натуральному виразі.